На сусідній гілці я прочитав, що сьогодні роковини смерті Аннабель Лі. Бракує мені слів, щоб щось написати про неї. Боляче, що відійшла така світла людина. Проте вона залишила пам'ять по собі серед нас, в тому числі і на цій гілці.
--------------------- Старе крісло --------------------------
Так буває лише у період молодості чи війни –
Все наповнене змістом й надмірністю: захід сонця, у небі - охра та теракота,
Золоті порошинки в повітрі, старезне червоне крісло біля стіни…
В цій кімнаті ще можна вловити і запах духмяного хліба, й прочитаних книг, і суботи…
Так буває, коли помирає близький - для родини вкотре
Наче все розчиняється, никне - і радощі, і турботи.
Почуття тих, хто втратив, пожмакані, з присмаком святості і вини…
.
Ці видіння завжди будуть сповнені присмутку та імли:
Ніжних, вагомих – таких, щоб у серці тисло, -
Як на давніх портретах, де дати стерті, бо по краєчках роки спливли -
Над світлинами теж невмолиме життя зависло…
І недоречно риплять пружини, тінь втискаючи в звично зім"яте червоне крісло…
І хоч в теплій кімнаті ще пахне в’юнким дитинством,
Та нема вже кого обійняти, з любов"ю приникнувши до колін.
.
Єлена Дорофієвська (с)
На жаль, не всі книжки, що виходять в Україні, можна з часом придбати чи скачати в електронному вигляді. Ми не Великобританія, де друк книги означає також і вихід електронної та аудіоверсії твору. От і наступний автор доступний наразі лиш на папері. Зараз, звісно, в книжковий магазин не сходиш, але, думаю, можливість придбати книгу онлайн залишилась.
Отже, Вітольд Шабловський, польський майстер художнього журналістського репортажу. Вийшло в нього вже чотири книги (всі чотири видано і українською), а зараз до друку готується п'ята про кухарів і раціон відомих диктаторів. Тобто він їздив до Куби, Албанії і т.д., спілкувався з кухарями і от ці репортажі (і рецепти) невдовзі вийдуть і українською. Проте, вважаю, що ця праця все ж крок назад у порівнянні з тим, що Вітольд робив раніше. Це наслідок того, що Шабловський досягнув рівня, коли підписує авансові контракти, в нашому випадку з групою Penguin, а отже змушений писати на теми, які будуть цікаві широкій аудиторії.
Раніше ж журналіст переважно писав про Польщу та їх сусідів, в тому числі й Україну. Його остання книга була про Волинську трагедію (https://starylev.com.ua/kulemety-y-vyshni-ist... де акцент були зміщено не на суперечності, розбрат і кров, а на людську доброту, коли поляки рятували українців та навпаки. Не дуже притаманний для нинішньої Польщі погляд, тим паче Шабловський заслуговує нашої уваги. Він взагалі добре ставиться до України, чи не щорік буває на Львівському книжному фестивалі, часто заїздить і до УКУ.
На свій превеликий сором я тої книги не читав, а от попередні - "Наша маленька ПНР" (https://www.tempora.com.ua/en/books/2122/) та "Танечні ведмеді" (https://tempora.com.ua/uk/books/2482/) - люблю і вам раджу прочитати.
Перша з них - журналістський експеримент, коли Шабловський з дружиною і донькою спробували перенестись назад на чверть століття і 6 місяців пожити в ПНР. Довелось відмовитись від інтернету та комп'ютера та перейти на друкарську машинку. Вони зняли типове для того часу помешкання в спальному районі, їздили на "жуку", користувались лише товарами і технікою того часу, а потім в співавторстві про це написали (дружина Шабловського теж журналістка). Причому вони не жили замкнуто, а всяко намагались афішувати свій спосіб життя і вивчати реакцію людей. Там всяке бувало, і за жебраків їх брали, і запах від них був не найкращий через якість тодішньої парфумерії. Проте, вони також шукали і знаходили певен позитив, адже Шабловський імпонує саме тим, що намагається уникати чорно-білих градацій. Ось, наприклад, слова Ізабели Мейзи, дружини Шабловського: "«Сьогоднішній світ настільки комфортний, що ми забуваємо про потребу в інших людях. В мене таке враження, що в сучасній Польщі ми взагалі забули, як говорити один з одним. І тому я отримувала шалене задоволення, коли під час експерименту люди на вулиці починали зі мною говорити»
Проблематика "Танечних ведмедів" теж буде близька українцям. Це книга-метафора, що розповідає, як цигани Болгарії, коли країна вступила до Євросоюзу, були змушені відмовитись від ведмедів, тварин з якими вони споконвіку виступали на базарах та різних людських збіговиськах. В умовах тотального переслідування через жорстоке поводження з тваринами, цигани змушені були за грошову винагороду відмовитись від ведмедів, а самих тварин розмістили в спеціально створеному для них заповіднику і почали призвичаювати до свободи. На початках ведмеді нагадували малих дітей, всіляко тішились необмеженою волею, а от потім багато з них занудьгувало. Свою тугу вони спромоглись висловити... танцем. Тобто багато з них повернулись до того, чого через біль але й винагороду домагались від них цигани. Перехід від ситого безвідповідального існування до життя, де самому треба про себе піклуватись, шукати харч і терпіти негаразди, виявилась непосильною для ведмедів. Думаю, паралелі для себе кожен може відшукати. Навіть у самому собі.
Жозе Сарамаго - "Сліпота"
http://chtyvo.org.ua/authors/Saramago_Jose/Slipota... - тут можна скачати
https://bukva.ua/ua/catalog/browse/537/1/318369?gc... - тут можна купити
-----
Наполегливо рекомендую цю книгу португальського Нобелівського лауреата 1998 року. Ще раніше побачив цю річ у книжному шорт-листі Джулая і подумав, що треба б кілька слів тут черкнути про неї, бо щось нерегулярно я сюди зазираю.
Не треба боятись, що там буде якась постмодерністична висока матерія. Це справді книга про сліпоту, що наче тенетами накрила світ і до невпізнанності змінила його. Під час читання навіть переслідує боязнь, що таке справді може трапитись, зокрема особисто з тобою. Спойлерити не буду, скажу тільки, що роман є динамічний і жорстокий. Нудитись під час читання точно не доведеться. Мені, наприклад, важко було відірватись, аж поки не дочитав усе до кінця.
Іен Мак'юен - "Амстердам"
https://bukva.ua/ua/catalog/browse/537/1/710042?gc... - тут можна купити
Скачати теж можна, але тільки російською. Хто захоче, знайде, навіть без Флібусти та Лібрусека.
-------------------------------------
Книжка починається з сцени похорон, де зустрічаються двоє друзів, які вражені обставинами смерті своєї знайомої. Останній період свого життя жінка перетворилась на істоту, котру через хворобу вже важко було назвати людиною. Не дивно, що такі перспективи, хоч нехай і не дуже вірогідні, змусили друзів укласти певну домовленість.
Далі там повно всього, головно, про неоднозначність сприйняття одних і тих же подій різними людьми, нехай і близькими. І про те, як важко знайти точки дотику, особливо якщо ці події торкаються власне тебе.
Щось таке. Напустив я води, але то все для тієї мети, щоб не розповідати саму книгу, а відтак не позбавляти насолоди читання і сюрпризів, які чекають там на вас у розмаїтті.
Після цієї роботи я прямо накинувся на Мак'юена, прочитав його "Спокуту", "Суботу" та "Двоє на пляжі" і... був розчарованим. Це вже зовсім інше і по всьому видно, не моє. А от "Амсердам" - інша справа. Ця книжка крута.
Сотня обов'язкових до прочитання українських книжок за версією Українського ПЕН клубу:
------------------------
Андієвська Емма / Роман про людське призначення
Андрухович Софія / Фелікс Австрія
Андрухович Юрій / Перверзія
Антоненко-Давидович Борис / Сибірські новели
Антонич Богдан-Ігор / Зелена Євангелія
Багряний Іван / Сад Гетсиманський
Бажан Микола / Карби (зібрка)
Барка Василь / Жовтий князь
Білик Іван та Мирний Панас / Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Білоцерківець Наталка / Готель Централь
Винниченко Володимир / Записки кирпатого Мефістофеля
Винничук Юрій / Танґо смерті
Вишня Остап / Мисливські усмішки
Вільде Ірина / Сестри Річинські
Вінграновський Микола / Сто поезій (збірка)
Вовчок Марко / Інститутка
Воробйов Микола / Без кори
Герасим’юк Василь / Діти трепети
Голобородько Василь / Летюче віконце (збірка)
Дзюба Іван / Спогади і роздуми на фінішній прямій
Довженко Олександр / Зачарова Десна
Домонтович В. / Доктор Серафікус
Драй-Хмара Михайло / Проростень (збірка)
Драч Іван / Балади буднів
Забужко Оксана / Польові дослідження з українського сексу
Загребельний Павло / Диво
Зеров Микола / Камена
Іваничук Роман / Мальви
Іздрик Юрко / Воццек
Жадан Сергій / Ворошиловград
Жиленко Ірина / Євангеліє від ластівки
Йогансен Майк / Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію
Калинець Ігор / Пробуджена муза. Невольнича муза (як один цілісний твір)
Карпенко-Карий Іван / Безталанна
Квітка-Основ’яненко Григорій / Конотопська відьма
Кисельов Леонід / Тільки двічі живемо…
Кіяновська Маріанна / Бабин Яр. Голосами
Кобилянська Ольга / Valse mélancholique
Кожелянко Василь / Дефіляда в Москві
Косач Юрій / Еней та життя інших
Костенко Ліна / Над берегами вічної ріки
Котляревський Іван / Енеїда
Коцюбинська Михайлина / Книга споминів
Коцюбинський Михайло / Тіні забутих предків
Кримський Агатангел / Андрій Лаговський
Куліш Микола / Мина Мазайло
Куліш Пантелеймон / Чорна рада
Лишега Олег / Друже Лі Бо, брате Ду Фу
Луцький Юрій / Роки сподівань і втрат
Любченко Аркадій / Щоденник
Маланюк Євген / Книга спостережень
Малкович Іван / Все поруч
Малярчук Таня / Згори вниз
Маринович Мирослав / Всесвіт за колючим дротом
Матіос Марія / Солодка Даруся
Мельничук Тарас / Князь роси
Могильний Аттила / Київські контури (збірка)
Москалець Костянтин / Людина на крижині
Неборак Віктор / Літаюча голова (збірка)
Нестайко Всеволод / Тореадори з Васюківки
Нечуй-Левицький Іван / Кайдашева сім′я
Олесь Олександр / З журбою радість обнялась
Ольжич Олег / Підзамче
Осьмачка Тодось / Старший боярин
Підмогильний Валер’ян / Місто
Плужник Євген / Три збірки
Плющ Леонід / У карнавалі історії
Подерв’янський Лесь / Павлік Морозов
Позаяк Юрко / Шедеври
Прохасько Тарас / НепрОсті
Рильський Максим / Під осінніми зорями
Римарук Ігор / Діва Обида
Рубчак Богдан / Міти метаморфоз, або Пошуки доброго світу
Руданський Степан / Співомовки
Рябчук Микола / Дилема українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”
Самчук Улас / Марія
Сверстюк Євген / Блудні сини України
Свідзінський Володимир / Медобір
Світличний Іван / У мене тільки слово
Семенко Михайль / Кобзар
Сковорода Григорій / Сад божественних пісень
Скуратівський Вадим / Історія та культура
Сосюра Володимир / Третя Рота
Старицький Михайло / За двома зайцями
Стефаник Василь / Синя книжечка
Стус Василь / Палімпсести
Тичина Павло / Соняшні кларнети
Тютюнник Григір / Три зозулі з поклоном (збірка)
Тютюнник Григорій / Вир
Українка Леся / Лісова пісня
Ульяненко Олесь / Сталінка
Франко Іван / Мойсей
Хвильовий Микола / Я (Романтика)
Хоткевич Гнат / Камінна душа
Чубай Грицько / П’ятикнижжя
Шевченко Тарас / Кобзар
Шевчук Валерій / Дім на горі
Шерех-Шевельов Юрій / Я – мене – мені (і довкруги)
Шкурупій Ґео / Двері в день
Яновський Юрій / Майстер корабля
Не минуло й 166 років після першої публікації, як вже у видавництві "Темпора" з'явився у перекладі українською "Волден. або Життя в лісах" Генрі Девіда Торо.
https://www.tempora.com.ua/uk/books/toro/
Дуже близький моєму світогляду автор, що шукав сенсу життя неподалік рідного міста, не дозволяв світу упіймати його (с) і щосили намагався жити в унісон своїй філософії. Загалом ця книга про те, як Торо прожив два роки на березі Волденського ставу біля Конкорду у власноруч побудованій хатині. Власне, це книга роздумів про себе і про природу; про тягар, що повсякчас гне нас до землі, не даючи випростатись і поглянути навколо себе; про пошук шляхів... Думаю треба бути трохи інтровертом щоб ця книга виявилась близькою читачу, але якщо так станеться, то знайте - у вас непогані попередники: Лоуренс, Шоу, Пруст, Лев Толстой...
"Зробити прекраснішим наш день - ось найвище з мистецтв!" (Торо. "Волден, або Життя в лісах")
Завершився Книжковий форум у Львові, але цього разу він пройшов фактично непоміченим. Перейшовши у онлайн, він поповнив і без того чисельний огром подібних проектів і, звісно, нічого нового тут запропоновано не було. Дискусії, інтерв'ю, презентації з компа вже і так достатньо втомили і навіть при всій пошані до організаторів, на офсайт форуму я практично не заходив.
А така ж стояла у Львові "книжна" погода, стільки є просторих локацій в нашому місті, де просто неба можна було бодай щось організувати. Ось, наприклад, чернівецький "Меридіан" вибрав гібридну форму проведення фесту і, вважаю, вчинив вірно.
Ну та що там тепер... Підсумки підбито, переможців визначено. Цьогоріч гран-прі фестивалю несподівано взяла "Абетка" з малюнками Григорія Нарбута, що вийшла у невеличкому видавництві накладом 500 екземплярів: Тут її можна купити і ознайомитись з фрагментами у форматі PDF:
https://savchook.com/books/ukrainska-abetka-heorhi...
--------
В номінації "Класична українська література" премію здобула книга видавництва "Комора". Це запис розмов Оксани Забужко та греко-католицького предстоятеля Святослава Шевчука про твори Лесі Українки на ранньохристиянську тематику. Є там власне і самі твори поетеси:
https://komorabooks.com/product/apokryf-chotyry-ro...
---------
Серед сучасних українських прозових книжок першість виборола напівдокументальна "Я, Ніна", яку написала ведуча 5 каналу та власного блогу в Ютубі Яніна Соколова у співавторстві з Ольгою Купріян. Ця книга про боротьбу з раком і взагалі про ситуацію з онкозахворюваннями. Сама Яніна нещодавно перенесла цю хворобу і видужала після тривалого лікування. От цей досвід і став темою книги.
Сайт "Книголава", де вийшла ця книга, щось фуричить з перебоями, тому тут лінк з Розетки, де на книгу зараз найдешевша ціна:
https://rozetka.com.ua/ua/knygolav_9786177820221/p...
------------------------------------
Серед поетичних збірок відзнаку отримала "Тюремна пісня" Олени Герасим'юк, яка вийшла у видавництві "Люта справа". Ольга, медик і волонтер, отримала визнання після виходу "Розстрільного календаря", де в хронологічному порядку, починаючи від 1 січня і до 31 грудня, розміщено нариси про арешти, розстріли митців та діячів, що не вгодили режиму. Тут таки і законодавчі акти, прийняті з метою русифікації та пригнічення національного життя.
"Тюремна пісня" - назва поеми Олени Герасим'юк, перформансоване виконання якої відбулось у підвалі Мистецького Арсеналу. Її назва фактично і є основним змістом збірки, де акцент зроблено на той досвід, який приносить перебування у в'язниці.
http://books.lutasprava.com/index.php?route=produc...
----------------------------------------------...
Щодо класичної іноземної літератури, то тут першість виборола книга, яка має швидше наукове, аніж прикладне значення. Ну, хіба як ви є фанатом античної літератури, то можна зі мною не погодитись. Збірка творів давньогрецьких поетес, серед яких я чув лиш про Сапфо вийшла у видавництві "Астролябія" і називається "Перші поетеси. Кодекс давньогрецької жіночої поезії":
https://astrolabium.com.ua/pershi_poetesy_kodeks_d...
------------------------------------
Ну і насамкінець про сучасну іноземну літературу. Тут все набагато прагматичніше. Перша премія у Дена Сіммонса та його "Терору", який був написаний ще у 2007. Ім'я Сіммонса добре відоме серед прихильників фантастики та фентезі, проте цей роман дещо вибивається із загального ряду, бо грунтується на реальних подіях, коли у 1845 році кораблі "Терор" та "Еребус" вирушили Північним морським шляхом з метою розвідки його подальшого продовження вздовж північного узбережжя Америки. Експедиція зазнала фіаско і не повернулась, а спроби ї порятунку виявились марними. Зрозуміло, що Сіммонс не був би Сіммонсом, якби не додав до оповіді приправ у вигляді містики та хоррору. Коли вас таке цікавить, тоді вам сюди:
Ну тут про співаймо ураїнською. Неймовірне дівчисько! https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%87%D...
Днями було вручено чергову відзнаку Книга року ВВС, яку я вважаю найпрестижнішою книжковою премією України. А головне журі є незаангажованим і часто його рішення йдуть всупереч книжковим трендам і очікуванням. От і цьогорічна премія дісталась андердогу, а важковаговики (можна сприймати це буквально, як натяк на об'єм творів), тобто Софія Андрухович з її "Амадокою" та Марія Матіос з "Буковою землею" спіймали облизня. То так, ніби чемпіоном України став не Шахтар і не Динамо Київ. І, зізнаюсь, це мене тішить, адже акцент книжкових премій на отакі "високочолі" цеглини, породив, як і в кіно, вал фестивальної літератури, котра претендує на інтелектуальність та всосяжність, перенасичена аллюзіями та символізмом, а водночас здатна привести до вивиху щелепи в читача. Знаю про що кажу, адже останнім часом, я якраз читав книги-лаурети Пулітцера, Букера, Нобеля та іже з ним, ну або авторів, які є їх лауреатами і останньою краплею став для мене Салман Рушді з його "Люттю". Саме після цього роману, не раз впродовж читання переживши стан винесений автором у заголовок, я вирішив зробити паузу і дати собі з цим спокій.
Але я відволікся. Отже, Книгою року за версією ВВС в 2020 став роман Сергія Сергійовича "Сайгона" - "Юпак" (https://bookmarks.com.ua/products/yupak-ukrai... Псевдонім автора має бойове походження. Це його позивний з часів участі в боях на Сході України. Відповідно і першим літературним досвідом стала збірка "Грязь" про враження від перебування на фронті. А от вже "Юпак" (написаний російською, проте діалоги там суржоукраїнські, живі) зовсім про інше. Якщо в двох словах, то це оповідь про боротьбу за виживання в українському селі. Правдива, без сантиментів і "вишневих садків біля хати" історія тамтешніх підлітків, які ростуть і виховуються в середовищі цінності якого мало відрізняються від кримінальних понять. Хоча таки відрізняються, мають своє суто автохтонне походження і український колорит.
А сам "Юпак" (жаргонний ІЖ "Юпітер") є тим наскрізним персонажем роману, що наче каблучка Більбо, пробуджує у своїх власниках або претендентах на володарювання, щось таке, чого вони й самі не усвідомлюють. Чи саме тільки старече прокляття є тому причиною, чи може є ще щось? Вирішувати вам. Коли і якщо прочитаєте, звісно )
Эх, Марче... Гідну гілку створив. Читайте українською! Змушуйте себе. Хоч одну на рік. Вже багато зроблено перекладів. Років 4 вже почитую ( раніше не читав зовсім).