Український нападник "Хемнiцера" Мирослав Славов минулого тижня став героєм німецької преси. У четвер, 3-го травня, вiн потрапив в досить незвичайну, епічну і злегка комічну ситуацію, про яку він і розповів в інтерв'ю журналісту FootBoom.

- Не знаю, як передати мій шок і переляк словами, подібне необхідно відчути (Посміхається). Зараз я все це згадую лише з посмішкою, однак минулого четверга, чесно, мені було не до неї.

Я перебував удома, відпочивав і нікого не чіпав, як раптом в мою квартиру хтось почав активно стукати. Вічка, щоб глянути хто стукає, у мене немає, та й незнайомцям двері я відкривати не звик, тому вирішив просто не реагувати на стукіт, адже в цей день нікого до себе не чекав.

Через хвилину стукіт посилився, а ще через одну - зовсім почали лупити по дверях. Тут вже я не став мовчати, і дізнався, хто там і що треба. У відповідь я почув: "Це поліція! Негайно відкривайте, або ми будемо ламати двері!". Я був просто шокований і не розумів, що відбувається.

Швидко одягнувся (добре, що мені це дозволили, - прим.) І відкрив двері, а звідти на мене дивляться вісім поліцейських, які наставили на мене свої пістолети. Всі вони були в повному обмундируванні, як у фільмах одягаються групи захоплення. Також як в кіно вони і діяли далі: "Руки вгору! Ніяких пояснень, швидко руки вгору! Що у тебе в руках?". Добре, що у мене нічого не було. Якби був пульт, то вони легко могли подумати, що це пістолет, і вистрілили б! Вони дуже серйозно були налаштовані!

Уже після пари хвилин мовчання вони вирішили поцікавитися, хто я. Відразу ж представився, їх начальник мене впізнав, адже я граю за місцеву футбольну команду. Я тільки було розслабився, опустив руки, як найближчі до мене поліцейські знову починають кричати: "Руки вгору! Не рухатися, або будемо стріляти!". (Сміється)

Мене знову пересмикнуло аж. Двоє увійшли в квартиру, знову ж як в кіно, один за одним, спина до спини, і стали перевіряти чи є хтось ще. Як в результаті виявилося, потрібен був їм зовсім не я. Вони вибачилися, сказали мені, що переплутали і просто пішли. (Сміється)

Вже потім я дізнався через знайомих, що у них було орієнтування на цю квартиру, в якій я проживаю. До мене в ній жив якийсь дагестанець, який не отримав посвідку на проживання і його хотіли депортувати з Німеччини. У поліції думали, що він все ще тут проживає, та й табличка на дверях була з його прізвищем, ніхто не міняв. Також цей хлопець якесь відео на YouTube виклав, присвячене ІГІЛу, або чомусь подібному, тому вони настільки оперативно спрацювали, відразу ж прибігши в цю квартиру і шокувавши мене. (Сміється)

Чесно, ще години дві після цього випадку відходив. У мене серце, напевно, ніколи в житті так сильно не стукало. Ледве заснув в той день. Думаю, цей випадок запам'ятається мені на довгі роки.