Не так часто в українському футболі можна знайти цікаву і непересічну особистість таку, як президент "Інгульця" Олександр Поворознюк. Його можна любити або ненавидіти, але навряд чи його персона залишить когось байдужим. В невеликому селищі міського типу Петрове він абсолютний авторитет.

17 квітня "Інгулець" у півфіналі Кубка України створив неймовірну сенсацію, обігравши учасника єврокубків луганську "Зорю". Мій дзвінок застав очільника першолігового клубу, коли той збирався вкладатися спати, адже святкування затяглося і Олександр Григорович не спав дві ночі. Проте, він не відмовив Footboom у спілкуванні, люб'язно погодившись виділити півгодини на розмову.

У відвертому інтерв'ю президент "Інгульця" розповів про генерального директора "Зорі" Сергія Рафаїлова, Юрія Вернидуба, бійку на трибунах, спростував звинувачення ультрас луганської команди, зізнався, на який вчинок готовий піти, якщо його команда переможе у фіналі Кубка України донецький "Шахтар", про вибори, Росію і війну на Донбасі.

Вернидуб міг би тренувати не тільки "Динамо"

- Скільки вже здужали літрів шампанського і коньяку?

- Все Петрове ще гуляє. Два бідони випили.

- Після історичної перемоги над "Зорею" вдалося поспати?

- Ви думаєте, чого в мене такий стомлений голос? Ми до сих пір святкуємо. Я тільки-но зайшов додому (годинник показував 20:40. - Прим. авт.). Ось, думаю, ляжу і хоч трішки спокійно посплю. Після матчу із "Зорею" ще не лягав. Тобто дві ночі не спав. Ну як можна після таких емоцій заснути? У мене до сих пір перед очима м'яч летить. Очі не закриваються.

- Місяці зо два назад генеральний директор "Зорі" Сергій Рафаїлов не дуже чемно висловився на адресу вашого клубу. Ті слова функціонера вас зачепили?

- Звичайно, образили. Ми одразу ж дали їм гідну відповідь. Опублікували відео, за допомогою якого нагадали, у якому болоті "Зоря" грала проти "Волині". Вони грали по коліна у грязюці, а ми - на нормальному полі, яке не зіпсує навіть сильна злива. Ви ж бачили, який дощ пройшов перед матчем із луганчанами, а газон витримав.

На Рафаїлова не тримаю зла. Вважаю, що його слова - це "старчєскоє". Як то кажуть, на таких людей не ображаються.

- Ви з ним бачилися після того?

- Звичайно, але цю тему не обговорювали. Адже у нас зовсім різні життєві позиції і відношення до того, що відбувається. Вся різниця між нами в тому, що він будує клуб за крадені гроші, а я за свої. Які у нас можуть бути спільні інтереси і точки зіткнення? То його проблема.

- На матчі "Інгулець" - "Зоря" поліція побила вболівальників? За що?

- Фанати луганського клубу почали кидати піротехніку, а потім перестрибували через загорожу, коли ми забили другий гол. Їх швидко повернули назад. На відео можна чітко побачити, як вболівальники пішли стінка на стінку, бити "ментів". Поліцейські ухилялись, терпіли, а ті б'ють і б'ють. Там взагалі був дурдом. У відповідь на такі дії стражі правопорядку почали їх заспокоювати. От і все. Нічого особливого не було. Конфлікт тривав максимум 2-3 хвилини.

- На вашому стадіоні є відома на всю Україну клітка-трибуна. Вона хоч раз використовувалась за призначенням?

- Поки що нікого туди не садили.

- Вболівальник "Зорі" розповідав, що поліцейські їх били зі словами: "Ложись, бандера, слишком мало вы отсидели в "ЛНР". Як це пояснити?

- Це просто "брєд". Розумієте, яке керівництво, такі і фанати. Ну як можна таке кричати? Звідки вони знають хто, що? Нічого подібного не було. Серед вболівальників "Зорі" були дві особи, які працюють у ФФУ. Тоді в мене виникає питання, як вони, займаючи певні посади, приїхавши до нас, пішли битися з поліцією стінка на стінку? Отже можна зробити висновок, що це реальна провокація.

- Після програшу "Інгульцю" одразу ж заговорили про відставку Юрія Вернидуба. Він ще принесе користь "Зорі"?

- Вважаю, що Юрій Миколайович ще не сказав свого останнього слова. Він дуже досвідчений і кваліфікований тренер. Напевно, в середу був просто не його день. Можливо нам трішки допомогла погода, додайте до цього божевільну самовіддачу гравців "Інгульця". Я ж обіцяв перед матчем, що мої футболісти будуть головою йти у підкати. Воно так і було. Подивіться саму гру. Ми "рубалися" як могли. Дуже вдячний хлопцям. Побачивши їх очі на тренуваннях, зрозумів, що "Зорі" легко не буде.

Можливо, у підсвідомості підопічних Вернидуба було щось на кшталт: це Перша ліга, ми їх зараз легко переступимо і підемо далі. А вийшло не все так просто. Свою роль могла зіграти психологія, фактор недооцінки.

- Досить часто чутки відправляють Юрія Вернидуба в київське "Динамо". Він би міг себе проявити у топ-клубі?

- Юрій Миколайович - дуже кваліфікований спеціаліст. Вважаю, що він міг би тренувати не тільки "Динамо", а й інші великі команди. Мені дуже подобається гра "Зорі", імпонує він як тренер. Нічого поганого про Вернидуба не скажу. Проте неозброєним оком видно, що у нього є певні "тертя" з керівництвом. Але в цьому немає нічого дивного. Я ж кажу, те, що витворяє Рафаїлов, інакше як "старчєскім" не назовеш. Не знаю, чи надовго вистачить у Вернидуба терпіння на Рафаїлова. Повторюсь, що Юрій Миколайович - один із кращих тренерів України.

- Після перемоги над "Зорею" ви зайшли у роздягальню "Інгульця" і озвучили суму преміальних - 1 мільйон гривень. Чому не зробили цього до матчу?

- До гри ніколи не говорю команді на рахунок преміальних. Вважаю себе дуже сильним психологом. Якби до поєдинку із луганчанами я назвав суму винагороди за перемогу, впевнений, що мої хлопці б "перегоріли". Від того, що вони нічого не знали за бонус, в разі виходу у фінал Кубка України, це і зіграло свою позитивну роль. Вони знають, що я плачу гроші за емоції. Чим більше у мене емоцій, тим з більшою сумою готовий розлучитися.

До речі, коли в пресі з'явилася новина на рахунок преміальних, одразу ж мені на телефон посипалася купа дзвінків з податкової. Їх дуже цікавило питання, чи заплатили ми податки. Хочу всіх заспокоїти: це мої дивіденди, за які заплачені податки.

- Для вас сенсація, що "Інгулець" пройшов "Зорю"?

- Ми заслужено перемогли "Маріуполь", причому по грі. Що стосується "Карпат", то була б сенсація, якщо б ми їх не обіграли. "Інгулець" переграв "левів". Скажу чесно, із "Зорею" нам було найтяжче. Вважаю, що команда Вернидуба на голову сильніша за нас, але в той день на нашому боці був фарт і шалена самовіддача. Ці фактори об'єднались і дозволили нам перемогти.

- У фантастичному голі Щедрого метрів із 40-ка є провина голкіпера "Зорі" Луїса Феліпе?

- Дивився календарний поєдинок УПЛ "Зорі" із "Шахтарем". Тоді якраз у воротах стояв бразильський голкіпер. Просив Бога, щоб у матчі із "Інгульцем" у рамці стояв саме Луїс Феліпе. Знаєте чому? Він іноді такі голи "привозить"! Не розумію, навіщо його ставлять у основний склад?

Наприклад, візьмемо гол Щедрого. М'яч летів прямо у Феліпе, а він почав вигадувати якісь незрозумілі рухи. Перед грою було відчуття, що бразильський голкіпер допустить помилку і він дійсно "привіз" гол у власні ворота. Другий м'яч "Інгульца" - воротарський ляп, на совісті Луїса Феліпе. Дякую йому за це.

Понад усе боявся, щоб проти нас Вернидуб не випустив Махарадзе. Заурі - божевільний воротар. Мені незрозуміло, чому він не грає. Звичайно, тренеру "Зорі" видніше. Адже він знаходиться усередині колективу.

- Що для вас значить вписати своє ім'я в історію?

- Навіть не знаю... Слава мені не потрібна. Адже своє місце в житті я знайшов, а хто цього не зробив, то нехай продовжує пошуки. Я просто живу футболом. Так, витрачаю чималі гроші, але розлучаюся з ними із задоволенням, отримуючи від цього неймовірний кайф. Повірте, мені цього кайфа вистачить на те, щоб заробити не один мільйон, навіть до кінця місяця. Він заряджає мене енергією на бізнес та роботу. Не можу передати весь спектр шалених емоцій.

До речі, у фіналі Кубка України всі прогнозують легку перемогу "Шахтаря". Але можу з упевненістю сказати, що "Інгулець" просто так не віддасть фінал.

- Ви вірите, що казка може продовжитись?

- Думаю, що так.

- З якою сумою готові розстатися, якщо ваша команда переможе "Шахтар"?

- Не хочу наперед нічого говорити. Все залежить від емоцій, які мені подарує команда. Можу навіть за програш заплатити преміальні. Все залежить від того, як зіграють мої хлопці. Вони знають, що я плачу за емоції.

- Пам'ятаєте, як Паулу Фонсека прийшов на прес-конференцію у масці Зорро, після виходу "Шахтаря" у плей-оф Ліги чемпіонів? Що ви готові зробити, якщо ваша команда виграє Кубок України?

- Цього я найбільше боюся. Адже тоді можу легко зійти з розуму. Від радощів. Одразу після свистка, який сповістив перемогу "Інгульця" над "Зорею", мене так "клеймонуло", що на якусь секунду, здалося, що я відключився. Тому найбільше боюся "сойти с ума" (сміється).

- Але все ж повернемося до питання. Ще один приклад згадується, коли один з тренерів пообіцяв, що в разі перемоги його команди у фіналі Ліги Європи вони всім колективом в однісіньких трусах пройдуть голяка по центру міста...

- Голими точно бігти не будемо. У мене досить часто все виходить спонтанно, нічого не плануючи. Ось дивіться. Зараз все Петрово гуляє. Ми взяли 124 літрові пляшки горілки "Фінляндія", наповнили ними два бідони, а потім алюмінієвими кружками всі пили (сміється).

Якщо моя команда виграє Кубок України, готовий наповнити басейн шампанським і в ньому скупатися. Також накрию людям щедру "поляну".

"ЛНР" І "ДНР" потрібні Путіну для дестабілізації України

- 21 квітня відбудуться вибори президента України. Ви підете?

- Звичайно.

- Визначилися за кого віддасте свій голос?

- Так.

- Великий відсоток українців думають, що Зеленський приведе країну в рай. Це хибна чи правильна точка зору?

- Зроблю паузу, адже історія про це замовчує. Бог і час всіх розсудить. Трішки пізніше все стане зрозуміло хто що говорив, хто кого куди привів. Це такі речі, про які не варто кидатися словами.

Завжди всім говорив і говорю: моє прізвище Поворознюк. Я ніколи не буду обіцяти того, що не зроблю. Стабільність полягає не в тому скільки наобіцяєш, а в тому, скільки реально витратиш. Говорити нереальні речі тільки для того, щоб стати президентом...

Я міг би привести в "Інгулець" знаєте яких гравців... Наобіцяти їм золоті гори, а потім сказати: хіба ви не бачите, що в державі коїться? І потім шукати причину, щоб не дотриматися своїх обіцянок. Але завжди, коли щось говорю, то виконую. Знаю, багато з того, що обіцяв один кандидат у президенти та інший, не буде зроблено. Це факт. Але чому вони це роблять? Вони говорять те, що хоче чути український народ. Я не та людина, тому коментувати цього не хочу.

- У вас є амбіції стати політиком?

- Над цим давно задумувався і зрозумів одну істину. Ніколи цього робити не буду по одній простій причині. Не хочу бути таким, як вони. Дуже багато спілкувався з народними депутатами. "До" і "після". Я зовсім інший. Проте, якщо б потрапив у Верховну Раду, то мене або застрелили, або посадили. Але по-вовчому я б не вив, як вони це роблять.

- Систему не зламати?

- Сказав вам те, що знаю на сьогоднішній день. Що буде? Давайте, поживемо і побачимо. Можливо, якісь принципи в Україні зміняться. Тоді, не виключаю можливості, що піду в народні депутати. Але те що відбувається сьогодні... Ніколи не піду туди, щоб вити по-вовчому. Не хочу змінювати свої принципи, погляди, стереотипи. Мене батьки виховували так, що якщо ти ідеш по вулиці і зустрічаєш декілька разів одну і ту ж саму людину, кожен раз повинен з нею привітатися.

Якщо стану народним обранцем і захочу щось зробити для людей, а мені скажуть, на тобі краще грошей, а зроби по-іншому, облиш цю ідею. То я не буду їх слухати. Знаю, як заробляються кошти - оцим мозком, що в мене є і руками. Знаю, що дурні гроші так само, як і дешевий сир буває у мишоловці. Один раз візьмеш - і все життя будеш прив'язаний до "кормушки". Я цього робити ніколи не буду.

- П'ятий рік іде війна в Україні. Що потрібно зробити, щоб вона закінчилася?

- Зупинити її дуже важко, але можна було все обрубати на корню. Згадайте 2014 рік, коли були "заворухи" в Криму. Тоді потрібно було підіймати свої сідниці, їхати туди, спілкуватися з народом, іти на якісь поступки. В цей час у Верховній Раді обговорювались інші питання, приймалися певні закони. Ну що? Доприймалися! Те ж саме треба було робити на сході України.

Перед Революцією гідності почали захоплювати СБУ у Львівській області. Як можна назвати цих людей? Бандитами. Але ж їх так не називали. Тоді говорили: о, молодці, класні. Подібним чином почали захоплювати СБУ і в Донецьку. Казали: то - сепаратисти. Отже, коли захоплювали СБУ у Львові, то правильно робили, а якщо в Донецьку, то вже сепаратисти. Але ж люди всі однакові.

Керівництву держави потрібно було підривати сідниці, їхати в буремні регіони, домовлятися з людьми. А у нас закони приймають. Тепер, коли вогонь війни розгорівся, то його надзвичайно важко загасити. Але ж знову-таки, ми всі прекрасно розуміємо, звідкіля вітер віє. Треба не розказувати, а їхати і домовлятися, щось говорити, щоб зупинити це страхіття. А у нас звикли тільки красиво обіцяти.

- Але ж тепер потрібно домовлятися з Москвою.

- Так я ж про це і кажу. Звичайно, вже пізно їхати на Донбас. Треба летіти в Росію, сідати за стіл переговорів, відкидати всі амбіції, які переважають емоції, говорити, про щось домовлятися. Все. Час втрачений.

- Але ж Україні будуть пропонувати занадто невигідні умови.

- Впевнений, що Путіну "ЛНР" і "ДНР" просто непотрібні. Вони йому необхідні для дестабілізації України. Ось Крим він не віддасть, а розбомблені і розграбовані території... для чого вони йому? Думаєте, Путін буде їх відновлювати? Як би не так. Звичайно, ні.

- Навіщо Росії Крим?

- Щоб тримати на півострові ядерну зброю, робити військові бази. Ось для цього Путіну потрібен Крим. Більше ні для чого.

- Нещодавно український гравець, який виступає на правах оренди в чемпіонаті Росії сказав: українці і росіяни - це народи-побратими. Ви підтримуєте цю думку?

- Із давніх часів так повелося, що Росія, Білорусь і Україна - братні народи. Але, зрозумійте, в Росії телебачення дуже сильно зомбує людей. Дезінформація з екранів робить свою чорну справу. Мої знайомі дзвонять із Росії і кажуть, що ми дітей на майдані у котлах варимо і прямо там їмо. Це взагалі дурдом!

Наприклад, іде по вулиці людина і ти 200 разів обізвав її дурнем. Вона приходить додому, дивиться на себе у дзеркало і думає: а може точно зі мною щось не так? Так само і росіяни.

- Як протидіяти зомбованим людям?

- Так само переконувати. Але ж давайте говорити прямо, у нас показують всі російські канали, а на тих територіях не транслюють жодного українського. Полетіть у Туреччину. Включіть телевізор - показують всі російські канали, а з нашого ТВ тільки "1+1" показує, а звуку нема. Про що далі говорити? Україну вони вважають другосортною країною.

Наведу приклад. Поїхали якось по бізнесу у Францію на завод де вирощують посівний матеріал, а потім експортують. Прибули туди. Там лежать мішки різних кольорів, розділені відповідно по партіях. Ось це, показує їх представник, поїде в Німеччину, а це залишиться у Франції, а то відправимо до України. Я йому кажу: давайте відкриємо по мішку з кожної партії і подивимося.

Відкрили мішок, той що поїде у Німеччину - ну хоч на хліб намазуй, відкриваємо французький - теж високоякісний продукт, відкриваємо український - а там схоже на залишки, що зосталися від попередніх партій. Ми платимо шалені гроші і вважаємо це імпортом. А нам віддають те, що залишилося після того, що почистили їм. Ось і робіть висновки.

- Якщо Донбас повернеться до складу України, що буде далі?

- Такого як було раніше вже точно не буде. Окуповані території повернуться в Україну тільки у вигляді автономії. Будь-яка нормальна людина це розуміє. Просто так Донбас не повернеться.

- Донбас може стати раковою пухлиною для України?

- Для того, щоб відповісти на це запитання, згадайте Крим і все зрозумієте. Цей регіон мав статус автономії і там було теж саме. Він ніколи не був проукраїнським. Просто з кожним разом йшли на якісь поступки, домовленості і так він залишався в складі України. На ранній стадії солярка загорілася - відро води вилили і погасили. А зараз хоч греблю гати - вже не загасиш.

- Українські футболісти їдуть грати в Росію. Це нормально?

- Вважаю, що це в корні неправильно. Якщо ти патріот свого краю і знаєш, хто розв'язав агресію проти України, вбиває наших людей на сході, відібрав Крим. Після всього що сталося, їхати в Росію працювати... для мене це ні в які рамки не лізе.

Знаєте чому? В мене ніколи на першому місці не стояли гроші. Відносини - це перш за все, повага один до одного. В Росії, напевно, грають українці, очі яких затьмарили грошові купюри, і вони із-за цього нічого не бачать. Їм абсолютно все рівно, хто їм ці кошти дає. Дуже важко пояснити цю ситуацію. Я б так не зробив. А ті хто так вчиняє - я їх не розумію.

- Якщо б до вас звернувся українець, який після 2014 року грав у чемпіонаті Росіі, і попросився у "Інгулець". Ваші дії?

- Це може бути лише при одному варіанті, якщо цей факт я одразу не дізнаюсь. Якщо мені буде відома ця інформація - в моїй команді такі футболісти грати не будуть. Яка б це зірка не була.

Не хочу їм накидати на шию якесь ярмо. Але в мене зовсім інше ідеологічне виховання. Я - українець. Якщо ти знаєш, хто твій ворог і йти до нього ставати на коліна... я буду посміхатись, навіть, якщо по обличчю будуть текти сльози. Проте я цього не зроблю. Росія - це агресор.