“ Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Частина 34. Крейсер "Варяг". На уроках історії радянських школярів учили про ратний подвиг легендарного корабля. На уроках співів учили співати:

Врагу нє сдайотся наш гордий "Варяг".

Пащади ніктоооо нє желаааєт!

Насправді ж увесь героїзм крейсера - не що інше, ніж традиційне прагнення московитів, заліпивши пику гівном, хвалитися, що смакували шоколадом.

Отож, щойно спущений на воду крейсер, який, до речі, будували злі піндоси у Філадельфії, разом з канонеркою "Кореєць" скерували до Сеула, який на той час був під протекторатом ослаблого Китаю. Судна мали захищати російську дипломатичну місію.

Але "тупі" японці не були в курсі, що в порту Чемульпо стоїть не якесь корито, а потенційно героїчний "Варяг" і тому у лютому без жодних перенапрягів заблокували його разом з канонеркою. Слід уточнити, що напередодні "тупі" японці рознесли к їбєній матері російську ескадру на рейді Порт-Артура.

Японці запропонували суднам московитів забратися нафіг з Чемульпо, однак ті сциканули, що їх роз'їбошать в морі. Капітан потенційно героїчного "Варяга" Руднєв прийшов на борт британського крейсера "Талбот" і вмовляв, аби британці вивели його з Чемульпо. Британцям було абсолютно без потреби захищати втікаючих московитів, які так героїчно проїбали свою роботу із захисту своєї дипломатичної місії. Тим більше, що говорячи нинішньою мовою, японці давали росіянам коридор. Одним словом, героїчного капітана Руднєва з усіма почестями було послано нахуй разом з його кораблем. Тобто український прикордонник із Зміїного першим не був.

В результаті героїчні московитські морячки вирішили наїбати "тупих" японців, хоча на виході, як водиться, наїбали самих себе. Руднєв вирішив посеред білого дня вивести судна через вузький 20-мильний фарватер. Це було неможливо в принципі, але, як він в подальшому пояснював, понадіялися на диво.

Дива не сталося. Японці якщо й були заскочені, то хіба тупістю рускіх. І про всяк випадок вирішили по них в'їбошити. А далі - жодного героїзму. Зрозумівши невідворотне наближення пиздеця, перерахувавши втрати особового складу за годину масакри, Руднєв віддав наказ сйобуватися назад в порт. І вже саме там, на мілководді крейсер затопили, а канонерку підірвали.

Після цього вцілілих матросів підібрали судна союзників і відправили у Севастополь. Капітан Руднєв повертатися додому особливо не прагнув, бо очікував трибуналу за всі свої пройоби. А їх було вдосталь. Досвідчені моряки дивувалися, яким довбойобом треба бути, щоби таємниче виведення кораблів здійснювати не вночі, щоби не передислокувати на крейсер особовий склад "Корейця", а самою канонеркою пожертвувати заради відволікаючого маневру. Руднєв або реально був довбойобом, або з переляку забув про все, що його вчили.

Однак найбільшим пройобом капітана було те, що корабель насправді не затопили, не підірвали, а фактично просто кинули на мілині, щоби мати як безпечно з'їбатися. Героїчно, звісно.

Від того, що сталося далі, оторопів і сам Руднєв, і все воєнно-морське товариство. Замість піздюлєй і трибуналу Руднєва і команду було проголошено героями, нагороджено орденами та представлено на світлі очі самого імператора Нікалая ІІ.

Так що ж сталося насправді? Японці грали москалів у хвіст і гриву. Рускій народ, який поняття не мав, де та срана Японія знаходиться і якого біса з нею бурюкатися, війну не підтримував, а государя-батюшку обкладав хуями. Визріла конечна потреба підняти бойовий дух нації. Оскільки справжніх героїв і подвигів не було - вирішили скористатися з того, що хоч уціліло. Тобто із залишків команди "Варяга" на чолі з героїчним капітаном Руднєвим. Кажучи нинішньою мовою, влаштували піар на крові.

А яка ж доля спіткала героїчно затоплений у прибережному мулі "Варяг"? Дуже кумедна, треба зазначити. Хазяйновитим японцям не довелося надто помордуватися, аби виволокти по-сцикунськи кинуте судно, після чого підрихтувати і поставити собі "на баланс". До 1916 року під новим іменем "Соя" воно успішно бороздило моря-океани, поки не було продано... Російській імперії.

Московити одразу ж перейменували судно назад у "Варяга" і погнали його в Британію на ремонт. Це, до речі, ще одне свідчення, що своїми руками вони ні хрена не здатні були зробити. Але далі трапилася халепа. Поки британці ремонтували крейсер, у росії стався жовтневий переворот, і більшовики відмовилися платити за боргами імперії. Ну то йдіть в жопу - не довго думали британці й реквізували корабель.

Ремонтувати його перестали і на початку 1920-их продали німецькій компанії на металобрухт. Але тепер - увага! - фінальний акорд недолугої долі піздєц якого героїчного "Варяга". Коли німці буксували посудину на злом, біля берегів Шотландії шторм посадив корабель на мілину, витягати з якої судно було вже нерентабельно. В результаті німці розрізали з нього все, що було можна, а місцеве населення по ночах докрало, що ще залишалося, без жодного пієтету до "гордого" "Варяга". У 1925 році недорозібрані залишки корабля підірвали.

І все ж треба відзначити, що "Варяг" ворогу таки не здався. Він просто героїчно втопився в прибережному багні! Двічі, при чому.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0... ”

“ Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Частина 34. Крейсер "Варяг". На уроках історії радянських школярів учили про ратний подвиг легендарного корабля. На уроках співів учили співати:

Врагу нє сдайотся наш гордий "Варяг".

Пащади ніктоооо нє желаааєт!

Насправді ж увесь героїзм крейсера - не що інше, ніж традиційне прагнення московитів, заліпивши пику гівном, хвалитися, що смакували шоколадом.

Отож, щойно спущений на воду крейсер, який, до речі, будували злі піндоси у Філадельфії, разом з канонеркою "Кореєць" скерували до Сеула, який на той час був під протекторатом ослаблого Китаю. Судна мали захищати російську дипломатичну місію.

Але "тупі" японці не були в курсі, що в порту Чемульпо стоїть не якесь корито, а потенційно героїчний "Варяг" і тому у лютому без жодних перенапрягів заблокували його разом з канонеркою. Слід уточнити, що напередодні "тупі" японці рознесли к їбєній матері російську ескадру на рейді Порт-Артура.

Японці запропонували суднам московитів забратися нафіг з Чемульпо, однак ті сциканули, що їх роз'їбошать в морі. Капітан потенційно героїчного "Варяга" Руднєв прийшов на борт британського крейсера "Талбот" і вмовляв, аби британці вивели його з Чемульпо. Британцям було абсолютно без потреби захищати втікаючих московитів, які так героїчно проїбали свою роботу із захисту своєї дипломатичної місії. Тим більше, що говорячи нинішньою мовою, японці давали росіянам коридор. Одним словом, героїчного капітана Руднєва з усіма почестями було послано нахуй разом з його кораблем. Тобто український прикордонник із Зміїного першим не був.

В результаті героїчні московитські морячки вирішили наїбати "тупих" японців, хоча на виході, як водиться, наїбали самих себе. Руднєв вирішив посеред білого дня вивести судна через вузький 20-мильний фарватер. Це було неможливо в принципі, але, як він в подальшому пояснював, понадіялися на диво.

Дива не сталося. Японці якщо й були заскочені, то хіба тупістю рускіх. І про всяк випадок вирішили по них в'їбошити. А далі - жодного героїзму. Зрозумівши невідворотне наближення пиздеця, перерахувавши втрати особового складу за годину масакри, Руднєв віддав наказ сйобуватися назад в порт. І вже саме там, на мілководді крейсер затопили, а канонерку підірвали.

Після цього вцілілих матросів підібрали судна союзників і відправили у Севастополь. Капітан Руднєв повертатися додому особливо не прагнув, бо очікував трибуналу за всі свої пройоби. А їх було вдосталь. Досвідчені моряки дивувалися, яким довбойобом треба бути, щоби таємниче виведення кораблів здійснювати не вночі, щоби не передислокувати на крейсер особовий склад "Корейця", а самою канонеркою пожертвувати заради відволікаючого маневру. Руднєв або реально був довбойобом, або з переляку забув про все, що його вчили.

Однак найбільшим пройобом капітана було те, що корабель насправді не затопили, не підірвали, а фактично просто кинули на мілині, щоби мати як безпечно з'їбатися. Героїчно, звісно.

Від того, що сталося далі, оторопів і сам Руднєв, і все воєнно-морське товариство. Замість піздюлєй і трибуналу Руднєва і команду було проголошено героями, нагороджено орденами та представлено на світлі очі самого імператора Нікалая ІІ.

Так що ж сталося насправді? Японці грали москалів у хвіст і гриву. Рускій народ, який поняття не мав, де та срана Японія знаходиться і якого біса з нею бурюкатися, війну не підтримував, а государя-батюшку обкладав хуями. Визріла конечна потреба підняти бойовий дух нації. Оскільки справжніх героїв і подвигів не було - вирішили скористатися з того, що хоч уціліло. Тобто із залишків команди "Варяга" на чолі з героїчним капітаном Руднєвим. Кажучи нинішньою мовою, влаштували піар на крові.

А яка ж доля спіткала героїчно затоплений у прибережному мулі "Варяг"? Дуже кумедна, треба зазначити. Хазяйновитим японцям не довелося надто помордуватися, аби виволокти по-сцикунськи кинуте судно, після чого підрихтувати і поставити собі "на баланс". До 1916 року під новим іменем "Соя" воно успішно бороздило моря-океани, поки не було продано... Російській імперії.

Московити одразу ж перейменували судно назад у "Варяга" і погнали його в Британію на ремонт. Це, до речі, ще одне свідчення, що своїми руками вони ні хрена не здатні були зробити. Але далі трапилася халепа. Поки британці ремонтували крейсер, у росії стався жовтневий переворот, і більшовики відмовилися платити за боргами імперії. Ну то йдіть в жопу - не довго думали британці й реквізували корабель.

Ремонтувати його перестали і на початку 1920-их продали німецькій компанії на металобрухт. Але тепер - увага! - фінальний акорд недолугої долі піздєц якого героїчного "Варяга". Коли німці буксували посудину на злом, біля берегів Шотландії шторм посадив корабель на мілину, витягати з якої судно було вже нерентабельно. В результаті німці розрізали з нього все, що було можна, а місцеве населення по ночах докрало, що ще залишалося, без жодного пієтету до "гордого" "Варяга". У 1925 році недорозібрані залишки корабля підірвали.

І все ж треба відзначити, що "Варяг" ворогу таки не здався. Він просто героїчно втопився в прибережному багні! Двічі, при чому.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0... ”

“ Дякую.Читав вже давно,шо героїзма там не було.А тут так розгорнуто.

Країна -фейк.Варяг,матросов,панфіловці,кантарія...Суц... пиздець:( ”

“ Дякую.Читав вже давно,шо героїзма там не було.А тут так розгорнуто.

Країна -фейк.Варяг,матросов,панфіловці,кантарія...Суц... пиздець:( ”

“ Історія насправді ще цікавіша . Варяг був побудований в США по замовленню росії . В російському флоті прослужив всього 2 роки . Після того як його підняли , він став учбовим корраблем Сойя , і служив більше 10 років в японському флоті . Саме цікаве що на цьому кораблі служили курсантами багато майбутніх адміралів , які потім планували війну з США . Наприклад Ісороку Ямамото , який був головнокомандувачем японського флоту на початку війни , і планував операцію по Перл-Харбору , або Дзісабуро Одзава -- останній головнокомандувач японського флота . ”

“ Там ще цікавіше, ніж ти написав, історія. Є в коментах під статтею на ФБ. ”