Карта сайтаПолная версия
Сделать ставку с мобильного
Пригоди українців в Іспанії: не лише Зозуля та Коноплянка
Автор: Сергій Тищенко, спеціально для FootBoom

Так склалося, що за останні декілька років молоді українські футболісти мали можливість спробувати власні сили у іспанському футболі. Взагалі перестав існувати "Металіст", процес перезавантаження пройшов "Дніпро" (всі кращі молоді гравці отримали шанс), "Шахтар" займався переїздом до Києва, а в Запоріжжі взагалі стало скрутно із професійним футболом. Додайте сюди той факт, що грошей у нашому футболі стало менше. Були всі передумови для того, щоб наша молодь отримала можливість показати свої таланти в інших країнах. Утримувати когось, чи пропонувати великі контракти, вже мало хто міг.

Одним із перших в Іспанію поїхав Бека Вачібердзе, яким зацікавився "Бетис". Тоді Бека мав гарну репутацію та пресу, був одним із лідерів "Шахтаря" U-19, який дійшов до фіналу Юнацької Ліги чемпіонів. На мою думку, Бека мав всі можливості та талант, щоб стати успішним у іспанському футболі. Але у нього там абсолютно нічого не вийшло. За версією гравця, змінився тренер і йому не довіряли. За версією клубу – українець тримав себе у не належному стані (зайва вага). Виходить так, що він просто просидів два роки майже не граючи навіть за юнацьку команду, а потім був відпущений на чотири сторони.

Мар’ян Швед дуже гарно зарекомендував себе із перших матчів у Прем’єр–Лізі. Його перехід до "Севільї" був великим успіхом та відкривав широкі перспективи для прогресу та розвитку. В перший сезон Швед грав у Юнацькій Лізі чемпіонів, та залучався до головної команди, коли на його позиції відчувався дефіцит. Потім Мар’ян отримав важку травму в розташуванні молодіжної збірної та фактично пропустив весь сезон. Напевно, що той сезон мав бути вирішальним. Далі потрібно були йти в оренду та доводи своє місце під сонцем. Швед вирішив повернутися до "Карпат" та почати все із початку.

Юрій Ткачук вважався одним із найбільших талантів академії "Металіста". Тримався майже до кінця в команді, мав пропозиції від інших клубів, в тому числі міг приєднатися до своїх партнерів Азацького, Андрієвського, Османа, Калюжного та Алексєєва в "Динамо", але доволі неочікувано опинився у мадридському "Атлетіко". Був навіть в першій команді, але, з його ж слів, під час тренування жорстко зіграв проти Грізманна, що не сподобалось зірковому французу. Більше його в першій команді не було. Далі була аренда в нижчі дивізіони, інтерес від "Анжі" та контракт із "Карпатами". У Львові у нього не дуже виходило, тому поїхав за ігровою практикою до сусідніх Винників. Зараз знову у "Карпатах".

Ще один екс-гравець "Металісту" Іван Зотько мав дуже схожу долю, тільки поїхав не в "Атлетіко", а до " Валенісї". Сьогоднішній тренер "кажанів" Марселіно вміє робити якісних захисників. Була навіть інформація, що Зотько тренується із першою командою, але врешті решт українця було відправлено до "Ельче", яка грає у тому ж дивізіоні, що і "Валенсія Б", тобто кроком в перед це дуже важко назвати. Поки не зрозуміло, чи це оренда, чи повноцінний перехід.

Читайте также: Стали известны причины, по которым Зотько перешел из второй команды "Валенсии" в "Эльче"

Олексій Гуцуляк був в оренді в "Вльярреалі". Спочатку все йшло добре на рівні молодіжних команд, а потім почалися проблеми. Олексій повернувся до Львова раніше, ніж це було заплановано та прописано в контракті.

Олексій Хахльов (син боса "Вереса") був одним із лідерів команди U-17 "Динамо" (покоління гравців 1999 року народження), але не захотів продовжувати контракт із киянами. Зазначу, що в у U-19 у нього були достойні конкуренти в лиці Шапаренка та Булеци. Півроку Хахльов-молодший заліковував травми, а потім перейшов до "Алавеса". Влітку був на зборах із першою командою "Алавеса", але поки що не отримав шанс проявити себе в першій команді. Хахльову тільки 18-ть, поки рано робити висновки, але певні проблеми вже намітились.

Читайте также: Официально: Алексей Хахлев – игрок "Алавеса"

Василь Кравець вже рік грає у Сегунді за "Луго". Спочатку був в оренді, а влітку іспанський клуб викупив його контракт. Виходить, там задоволені його грою та перспективами. Тривалий час був основним лівим захисником команди, але у останніх матчах не грає. Далеко не кожному українцю вдалося закріпитися в Сегунді, Кравець це зміг зробити. Це вже не так мало. На мою думку, про Ла Лігу мова поки що не йде.

У системі "Вільярреалу" є форвард Данило Воронін. Його родина емігрувала із України до Іспанії. Тому він, можна сказати, що місцевий. На нього також претендує Білорусь (по лінії матері).

В сусідній Португалії свої сили у клубах нижчих дивізіонів пробували молодий захисник Дмитро Литвин (вихованець Харківського футбол, був у системі "Металіста", а зараз не перегляді у "Зорі"), Сергій Сизий (теж вихованець Харківського футболу, я так розумію, що це робота Сергія Кандаурова) та колишній захисник юнацької команди Артем Ярмоленко. Ніхто з них поки не досяг успіху.

Як бачимо, відразу сім молодих вітчизняних футболістів пробували свої сили у іспанському футболі. Використати свій шанс поки що зміг використати лише Кравець. По Хахльову ще рано робити висновки через зовсім юний вік. По інших – в кожного своя окрема історія, в кожного свої проблеми, але в цілому вимальовується доволі песимістична картина. Хтось вже повернувся на Батьківщину, а хтось однією ногою вже також тут.

Які причини? Можу тільки здогадуватися. Найперше, що приходить в голову – це відмінність, культурна та ментальна між українцями та іспанцями. Ми дуже різні. Потрібно не тільки адаптуватися до футболу, але і до побуту, культури. Зворотного зв’язку теж немає. Іспанська система не прижилася в "Динамо", а зараз далеко не все виходить і в "Карпат".

Напевно, що самі гравці десь недопрацювали, не витиснули із себе все можливе. Завдяки своїм агентам (Смалійчук представляє Хахльова, Шведа, Гуцуляка та Кравця, Корагордін - Зотька та Ткачука, а Головаш працює із Вачібередзе), футболісти отримали шанс проявити себе, показати всі свої сильні сторони. Можливо, хтось вирішив, що вже перехід до іспанських клубі – це досягнення, а не тільки можливість. Скажімо молоді гравці, які приїздлять до Іспанії із бідних країни Латинської Америки розуміють, що це їх шанс на кар’єру і другого шансу може і не бути.

В іспанських чи португальський клубах вибудована система за якою вони працюють не один рік. Якщо футболіст не вписується в цю систему, то простіше втратити певні гроші на початку, ніж продовжувати множити витрати. Простий бізнес і нічого особистого. Але щось підказує, що після наведених прикладів, та невдалих пригод наших збірників - Зозулі та Коноплянки - у Ла Лізі, українським гравцям тепер буде куди важче зацікавити піренейські клуби.

Поделитесь:
Карта сайтаПолная версияОбновитьСтарая версия