Український півзахисник Сергій Кравченко вчора оголосив про завершення кар'єри. Footboom згадує матеріал 2020-го року, в якому він розповів про найпам'ятніші поєдинки у його кар'єрі.
Зазначимо, що Сергій встиг пограти за молодіжні команди "Шахтаря", азербайджанський "Карабах", полтавську "Ворсклу", київське "Динамо", "Дніпро", "Волинь", СК "Дніпро-1" та одеський "Чорноморець", який став його останнім клубом.
Ставав чемпіоном України, володарем Суперкубку України та фіналістом Ліги Європи. На його рахунку один забитий гол за збірну України у десяти поєдинках.
Без точної дати, 2005 рік. Зимовий турнір у Донецьку. Матч проти дубля "Шахтаря" 1:6
Було це після Азербайджану. Я приїхав додому до Донецька і, як завжди, грав на зимовій першості за команду друга. Грали на базі "Шахтаря" проти їхньої молодіжної команди. Ми тоді програли 1:6. Незважаючи на поразку, мені вдалося забити гарний гол, добре відіграти.
На тому поєдинку був присутній мій батько та Валерій Анатолійович Гошкодеря, друг нашої родини. Він тоді працював селекціонером у полтавській "Ворсклі" у Віктора Васильовича Носова. Він знав мене чудово і те, як я граю, адже стежив за моїми виступами з дитинства.
Але лише після цієї гри сказав моєму тату, що я зміцнів і можу з'їздити на перегляд у "Ворсклу". Техніка, мислення в мене було завжди, але був, скажімо так, щупленький до цього, а потім все змінилося. Півроку в Азербайджані дозволили мені зміцніти, поваритись у дорослому футболі.
Поїздка до Полтави виявилася вдалою, там я затримався до 2009 року. Виходить, що той матч вплинув на моє майбутнє, десь трохи змінивши враження про мою гру у Віталія Анатолійовича. Можна сказати, що той матч дозволив мені зробити великий крок в українському футболі.
24 травня 2008 року, товариський матч, Нідерланди – Україна 3:0
В одному з пунктів мені хотілося б поєднати два матчі: дебютний проти Голландії і поєдинок проти шведів, але якщо потрібно розділяти, то розділимо, але відзначимо обидва (Усміхається).
У травні 2008-го року я отримав свій перший виклик у розташування головної команди країни. Всі дуже здивувалися, що з "Ворскли" викликали мене та Ярмаша. Тоді це був великий сюрприз для багатьох. Перед цим Україна не потрапила до Євро-2008, і проводила товариські матчі з топ-командами, які готувалися до цього великого турніру. Саме тоді й трапився мій дебют у лавах національної команди. Дебютувати мені вдалося в Голландії, замінивши на 73 хвилині Сергія Назаренка.
Хоч ми і програли, але цей матч запам'ятався на все життя, адже дебютувати за збірну України – неймовірні емоції, тим більше проти такої збірної та на такому стадіоні. Пам'ятаю, що навіть подумав: "Якщо це буде моя єдина гра за збірну, все одно я довів, що чогось стою і моя футбольна кар'єра проходить недаремно. Буде такий пам'ятний пунктик у біографії".
1 червня 2008 року, товариський матч, Швеція - Україна 0:1
За тиждень після мого дебюту за збірну був і інший матч - проти збірної Швеції у них на стадіоні. Відїхали лідери збірної: Шевченко, Тимощук, Воронін. Можна сказати, ми залишилися молодшим і менш зірковим колективом. Але перемогли – 1:0. А я тоді віддав пас на Назаренка, який пройшов із м'ячем і забив метрів із 30-ти.
Але матч запам'ятався мені не асистом, а чудовою грою збірної. Ми повністю переграли шведів, які готувалися до чемпіонату Європи. У їхньому складі тоді грали такі зірки як Златан Ібрагімович, Хенрік Ларссон, Фредді Юнберг. Та й загалом вони мали найсильніший склад.
У цьому матчі одну з найкращих ігор у кар'єрі провів і я. Напевно, він буде точно у першій п'ятірці за всю кар'єру. Мало помилок та браку, багато роботи із м'ячем, удари, передачі. Все було розкішно. Після цього матчу, напевно, було неможливо знайти найщасливішу людину на планеті. Відмінна гра за збірну дає справжню насолоду від футболу. Емоції неймовірні були.
Саме після цього матчу київське "Динамо", яке тоді стежило за мною, ухвалило остаточне рішення. Майже одразу після фінального свистка кияни зробили пропозицію продовжити кар'єру у їх команді. Виходить, що гра проти такої команди як Швеція остаточно переконала їх у тому, що я готовий до переходу в київський клуб.
Щоправда, на той час мною цікавилися й інші непогані клуби ("Шахтар", "Дніпро", "Локомотив", "Рубін"). Але своє слово киянам я дав саме того дня, і, як бачите, дотримав його. Це також серйозно вплинуло на мою кар'єру.
20 серпня 2008 року, товариський матч, Україна - Польща 1:0
Ще один матч збірної України, який не можу залишити поза увагою. У товариській грі проти збірної Польщі я забив свій єдиний гол у лавах національної команди. Особливе почуття. Для мене ця зустріч на все життя буде пам'ятною.
23 серпня 2008 року, чемпіонат України, "Ворскла" - "Шахтар" 1:0
У "Ворсклі" було багато добрих матчів, але запам'ятався поєдинок проти донецького "Шахтаря", в якому ми перемогли завдяки моєму красивому голу. Можна сказати, історичний матч, адже "Шахтар" на той момент уже був командою високого рівня – найкраща команда країни.
Нам вдалося видати дуже яскравий матч і по всіх пунктах переграти суперника. Після цього "Ворскла" довго не обігрувала "гірників". Такі матчі залишаються в пам'яті на все життя і додають впевненості на майбутні роки.
30 жовтня 2010 року, чемпіонат України, "Дніпро" - "Шахтар" 0:1
Одні з перших матчів при Хуанді Рамосі. Він поставив мене до складу на гру проти "Шахтаря". Цей матч із "гірниками" став перевіркою для багатьох на тлі хорошого суперника, тренер хотів подивитися, хто і чого вартий.
Хоч ми й програли 0:1, але зіграли досить добре, як команда. Луческу після гри сказав, що "Дніпро" з наступного сезону боротиметься за чемпіонство. Ми справді змогли створити проблеми "гірникам", граючи сміливо та якісно.
Для мене цей матч був важливим у плані взаємних відносин із Рамосом: я показав йому, що є хорошим гравцем і він може на мене розраховувати. Були розмови про мій можливий відхід, оренду, але я зміг досягти місця в команді і отримував повноцінну ігрову практику, ставши гравцем основної обойми.
18 травня 2014 року, чемпіонат України, "Дніпро" - "Металург" Д 3:1
Дуже емоційним видався заключний матч сезону 2013/2014, коли наша команда здобула срібні медалі. Руслан Ротань тоді отримав дискваліфікацію, тому Рамос мав серйозний вибір, ким його замінити. Я тоді грав не так часто, як хотілося б, але все ж таки тренер довірився мені, випустивши на поле з капітанською пов'язкою. Я був дуже здивований, якщо чесно, таке рішення.
За підсумком матчу ми здобули перемогу, яка дозволила нам зайняти друге місце у чемпіонаті - історичну подію для команди. Подвійно було приємно й те, що в цій грі я був із капітанською пов'язкою. Емоції у всіх були неймовірні. Особливо якщо згадати, що після гри на поле вибігли вболівальники, заполонивши все поле.
11 грудня 2015 року, Ліга Європи, "Дніпро" - "Сент-Етьєн" 1:0
Того сезону "Дніпру" вдалося дійти до фіналу Ліги Європи. Неймовірне та емоційне досягнення команди! Але, на жаль, я взяв у ньому лише опосередковану участь через травму. Однак свій внесок, вважаю, все ж таки вніс у матчах групового етапу, і зокрема у переможному матчі проти "Сент-Етьєна".
Під керівництвом Маркевича нам вдалось на своєму полі обіграти французький клуб. Хороша гра у повному сенсі: як у моєму виконанні, так і зі сторони командни. За цифрами, емоціями та статистикою - один із найкращих наших матчів. Ми змогли обіграти серйозного суперника, що дозволило нам вийти у плей-офф турніру, і потім дійти до фіналу.
Читайте також: "Матчі, які змінили моє життя": Рустам Худжамов
Читайте також:"Матчі, які змінили моє життя": Ріо Фердінанд
Читайте також: "Матчі, які змінили моє життя": Пітер Крауч
Читайте також: "Матчі, які змінили моє життя": Джібріль Сіссе
Читайте також: "Матчі, які змінили моє життя": Сесар Аспілікета