Форвард "Маріуполя" Владислав Вакула розповів про початок кар’єри та підготовку до матчу з "Динамо".

– Гравці з провінції в Україні, на жаль, змушені пробиватися в футбол з тяжкими випробуваннями. У вас на юнацькому рівні також шість (!) клубів з різних міст. Чому так?

– Так склалося. Я сам із міста Бердичів Житомирської області. Займався футболом у нашій місцевій ДЮСШ під керівництвом Юрія Свірського (там же починав займатися футболом мій брат Діма, він виступав за білоцерківський Арсенал-Київщину, зараз вдома на Житомирщині грає). Тут я отримав поштовх для розвитку, але, звичайно, база у нашому місті скромна, команди всеукраїнського рівня у нас немає. Хотів зростати, тому в юному віці поїхав у Київ. Займався у Динамо у Віктора Кащея та Юрія Леня. Після Житомирщини це був наче космос!

– Як приймали у Динамо?

– Ох, у нас була чудова команда! Багато здібних хлопців, хтось із них у клубі лишається, хтось уже в інших командах. Вдячний долі за такий період у моїй кар’єрі. До того ж, мене всі запитували, звідки я родом, а коли дізнавалися, що з Бердичева, то згадували Анатолія Кириловича Пузача. Це великий наш земляк, у нас у місті навіть є турніри-меморіали, йому присвячені, донині проводяться. Мені було дуже приємно.

Читайте также: Владислав Вакула: "Будем стараться набрать очки с "Динамо"

– Чому в юному віці змінили стільки команд – Дарниця та Динамо в Києві, УФК Дніпра та Харкова, ДЮСШ Вінниці?

– Можливо, десь характер мій в дитинстві був тяжким. Нині вже з ним справляюся… Стараюся змінюватися на краще.

– Сталь розпадалася, ви шукали новий клуб?

– Навіть трішки раніше – коли я перейшов у ФК Маріуполь, Сталь ще була й сподівалася стартувати у Першій лізі. Мені запропонували – і я відразу погодився, не запитуючи особливо про умови та інші нюанси. Я – молодий гравець, хочеться, передовсім, грати. Розумів, що для мене це шанс проявити себе. До того ж, клуб – учасник єврокубків, минулого сезону був у когорті найкращих.

– Дебютували в єврокубках без мандражу?

– На щастя, так. Тренери заспокоїли: "Не бійся, грай у свою гру". Тому я не думав про погане й показував те, що можу. Не думав ні про що, крім гри – ні про сувеніри, ні про обмін футболками. Матчі вийшли у нас неймовірно напружені. Проти Юргордена, якщо пам’ятаєте, ми в екстра-таймі вирвали перемогу.

– Ваш пенальті з Биковим пам’ятаємо…

– Так, пам’ятний момент такий. А потім Бордо – це взагалі урок футболу.

– Шанси були?

– Шанси є завжди. Просто так вийшло, що у нас був особливо складний графік з переїздами, тому здобували такий досвід по ходу. Мене більше засмутив результат, аніж сама гра.

– Арсеналу ви забили розмашисто – прохід, вивірений удар, який змусив на помилку воротаря… Улюблений гол на сьогодні?

– Та я якось їх не відрізняю. Головне, що голи є – а які вони, то вже інше питання.

– Динамо очікуєте з нетерпінням?

– Так. Як і кожен матч.

– Сподіваєтеся на очки?

– На це нас націлює тренерський штаб.