Карта сайта Полная версия
Сделать ставку с мобильного
Денис Скепський: "Повним ходом іде підготовка до дебюту "Ниви" (Бузова) у Другій лізі"
Автор: Володимир Коваленко

Цього сезону у Другій лізі чемпіонату України, за попередньою інформацією, ми побачимо декілька нових команд. Зокрема наразі відомо про трьох  дебютантів – "Кремінь-2" (Кременчук), "Васт" (Миколаїв) та "Ниву" (Бузова). Склад команди з Київщини, що представляє Дмитрівську територіальну громаду, укомплектований переважно досвідченими футболістів, котрі пройшли, як кажуть,   "і Крим і Рим". Один із них – 35- річний півзахисник Денис Скепський. За двадцятирічну кар’єру гравця вихованець чернігівського футболу пограв у багатьох українських та зарубіжних командах, а з літа 2020 року допомагає самоствердитися молодому клубу з Київської області, що лише робить перші кроки у професійному футболі.

В  інтерв’ю кореспонденту FootBoom Денис Скепський розповів найбільш хвилюючі моменти своєї кар’єри, амбіції та філософію  "Ниви" (Бузова), а розпочалася наша розмови з теми війни в Україні.

"Реакція російських футболістів на війну дуже пасивна"

- Денисе, де вас застало повномасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну?

- У  себе вдома, у Чернігові – моєму рідному місті. 25 лютого повинен був їхати у Бузову на тренування "Ниви". А тут таке почалося… Зрозуміло, що тренування скасували, всім було вже не до футболу. До 18 березня перебував у Чернігові. Коли ж виникли нестерпні умови для проживання разом із родиною переїхали до Києва. У 20-их числах квітня повернулися назад.

- Свого часу ви пограли у чотирьох російських клубах (московське "Динамо", астраханський "Волгар",   московське "Торпедо", южно-сахалінський "Сахалін") у вас у росії, мабуть, зосталися друзі та  знайомі серед футболістів. З моменту нападу росії на Україну з кимось спілкувалися? Як вони реагують на військові звірства своєї країни?

- Деякі знайомі у росії в мене залишилися. Раніше близьким другом був  воротар московського "Динамо" Антон Шунін. Мав гарні стосунки з братами Дмитром і Кирилом Комбаровими. На початку війни ще трохи спілкувався з Шуніним, але він зайняв нейтральну позицію і наше спілкування на цьому закінчилося. З Комбаровими також припинив будь-яку комунікацію. Реакція російських футболістів на війну дуже пасивна.

Читайте также: Контрольний матч. "Олександрія" - "Кремінь" 5:3

- Не пробували переконувати російських футболістів, що в Україні нині відбувається ніяка не спецоперація, а  кривава війна, в якій рф виступає агресором?

- Я переконував їх, ще у 2014 році, коли лише почалася російсько-українська  війна, задовго до повномасштабного вторгнення. Втім, на жаль, це не мало жодного успіху, бо росіяни вірять лише своєму одіозному пропагандистському монстру – ростелебаченню.

- До речі,   під час ваших виступів у рф зазомбованість росіян відчувалася?

- Це було помітно неозброєним оком.

"Міській владі важко буде утримувати команду рівня УПЛ"

- Поговоримо про ваш рідний Чернігів. Як нині відбувається процес відбудови обласного центра?

- На в’їзді у місто звели понтонний міст. Проводиться ремонт критичної міської інфраструктури, йде підготовка до опалювального сезону, відповідні служби розбирають завали.

-  Що зі спортивною інфраструктурою Чернігова?

- Руйнувань зазнали два міські футбольні стадіони: імені Юрія Гагаріна та "Чернігів- Арена", на якій домашні матчі проводить друголіговий  ФК "Чернігів". На щастя, вціліло футбольне поле ДЮСШ "Юність". Було також влучання російських снарядів у відому в Україні лижну базу, на якій тренуються та проводять збори українські лижники та біатлоністи.

- "Десні" наступного сезону, на ваш погляд, реально повернутися в УПЛ?

- Гадаю, що так. Але за умови, якщо знайдеться хороший інвестор. Міській владі важко буде утримувати команду рівня УПЛ.  Хотілося, щоб у цій історії все добре закінчилося. "Десна" не чужа  мені команда, а Чернігів – близький моєму серцю.  

-   Ваш шлях у великий футбол починався у Чернігові. Пригадайте, як це було.

-  Коли мені виповнилося сім років попросив маму, аби вона записала мене на секцію футболу. Це була моя ініціатива, батьки ж підтримали цей вибір. Мій перший дитячий тренер – Валерій Никифорович Ворона. Я досить успішно виступав за "Юність" та "Десну" на всеукраїнських дитячо-юнацьких баталіях.

- У 15 років ви дебютували у основному складі "Десни"…

- Свій перший поєдинок у дорослому футболі запам’ятався на все життя. Це було 18 квітня 2003 року,  "Десна" виступала у Другій лізі чемпіонату України, зустрічалися у рідних стінах з "Іллічівцем-2" (Маріуполь). На матчі зібралося приблизно 5 тисяч глядачів, мене підтримати прийшли батьки, багато друзів, знайомих. Тодішній наставник чернігівчан Вадим Лазоренко випустив мене на заміну за 15 хвилин до фінального свистка. Мабуть, через сильне хвилювання вже за хвилину я отримав жовту картку.

- Після цього ви ще тричі зодягали футболку "Десни". Але надовго в команді не затримувалися. Що заважало?

- Обставини складалися подібним чином. Хотілося досягати серйозних футбольних результатів, а у "Десні" в ті часи була нестабільна фінансова ситуація.

"Шалена конкуренція в київському "Динамо" була є і буде"

- Не можемо не запитати про ваш перехід у київське  "Динамо". Як відбувся цей трансфер?

-  У академію "Динамо" (Київ) мене запрошували ще в дитинстві, але тренер не відпускав. А потрапив до столичного гранду після закінчення контракту з "Десною", наприкінці 2003 року. Про деталі переходу та умови контракту домовлявся футбольний агент. Звичайно, було приємно стати частинкою славетного клубу. У системі київського "Динамо" я перебував у 2004-2006 роках. Грав за "Динамо-2", "Динамо-3" та дублюючий склад.

- Шанс наблизитися до основного складу у вас був?

-  Шалена конкуренція в київському "Динамо" була є і буде. У першій команді на той час на контракті перебували 40 гравців. Мене, повторюсь, максимум підпускали до динамівських резервних колективів. Я зрозумів, щоб мати стабільну ігровому практику потрібно переходити в інший клуб. У підсумку я опинився у російському "Динамо" (москва).

- Там ви провели три сезони. Як оцінюєте цей період?

- Якщо проаналізувати всі мої виступи у російських клубах, то роки проведені в "Динамо" є найкращими. Склад команди був добре збалансованим, а рівень майстерності виконавців – дуже високий. Було чому повчитися у гравця збірної росії Дмитра Хохлова, а особливо у зіркового португальця Данні. Заграти на повну потужність в  "Динамо" мені завадили травми. Після закінчення контракту я залишив команду.

- Окрім росії  у вашій кар’єрі були також виступи у чемпіонатах Білорусі та Грузії.

- У 2016-му відгукнувся на пропозицію середняка білоруського чемпіонату "Білшини" (Бобруйськ). Був одним із лідерів команди, визнавався легіонером місяця. Однак сезон не дограв, клуб не виконував передбачені умови, тому я розірвав контракт. Трансфер у "Шевардені-1906" (Тбілісі), що представляв другий дивізіон чемпіонату Грузії, був дещо спонтанним. По ходу сезону 2018/2019 я був заграний за МФК "Миколаїв" та "Полісся" (Житомир), а згідно з регламентом чемпіонату перейти в третій український клуб у тому сезоні я вже не міг. Повертатися в "Миколаїв" особливого бажання не мав, а тут з’явилася можливість спробувати свої сили у "Шевардені-1906",  в який перейшли семеро українських футболістів. Тож, зваживши всі обставин, приєднався до грузинського клубу. Вважаю, що провів непоганий сезон, у 26-ти матчах відзначившись 3-ма влучними ударами.

"Багато чого залежатиме від фінансування і якісного підбору виконавців"

-  Після багаторічних виступів у професійних клубах декілька років тому ви стали гравцем на той момент аматорської "Ниви" (Бузова). Як виник цей варіант?

- У серпні 2020 року мені зателефонував воротар "Ниви" Сергій Сітало, запропонував приїхати в Бузову на перегляд. Приїхав, вдало пройшов оглядини і тодішній наставник бузівської команди Марк Станіславович Мартиненко взяв мене в команду.

-  Чи отримала "Нива" з Бузової офіційне підтвердження від УАФ та ПФЛ  щодо свої участі у Другій лізі чемпіонату України у сезоні 2022\2023?

-  Наш клуб набув професійного статусу і офіційно став учасником  чемпіонату у Другій лізі України наступного сезону. Компетентні вітчизняні футбольні органи проінформували про це керівництво нашого клубу. Повним ходом іде підготовка до дебюту "Ниви" (Бузова) у Другій лізі. Останній товариський матч провели 29 липня: у Вінниці з рахунком 2:1 обіграли місцеву друголігову "Ниву".

- Склад бузівської "Ниви" у новому сезоні зазнає змін?

- Майже всі хлопці на місці,   серйозні зміни у складі не передбачаються. На перегляді знаходяться декілька нових футболістів.

- В Україні є приклади "Колоса" (Ковалівка), "Минаю", "Руху" (Львів), "Інгульця" (Петрове), клубів, які з турнірних низів стрімко вривалися в еліту українського футболу. "Нива" ( Бузова) має відповідні можливості, щоб наслідувати їх?

- Багато чого залежатиме від фінансування і якісного підбору виконавців. Бузівській "Ниві" пощастило з президентом клубу – Октай Зіяєвич Ефендієв – сучасна ділова людина та патріот України. В такий складний для нашої країни час він 24/ 7 вкладає у футбольну команду душу і серце. Можу висловити йому лише респект і повагу. У Бузовій створені чудові умови для успішного функціонування команди та досягнення високих результатів.  

Тільки найкраще можу сказати і про головного тренера. Сергій Васильович Карпенко висококваліфікований фахівець, котрий створив боєздатний колектив та разом з командою виконує серйозні завдання.

- Розкажіть про волонтерську роботу, якою займається ФК "Нива" (Бузова) та його гравці?

- Гравців до волонтерства залучив президент клубу Октай Ефендієв. Беремо участь у благодійних акціях з гуманітарної допомоги мешканцям села Бузова та інших населених пунктів Дмитрівської ОТГ. Крім того, постійно задіяні у роботі з облагородження Бузової. Ми як можемо, так і робимо загальний вклад в перемогу України. Кожен воює на своєму фронті. 

- За двадцятирічну кар’єру ви пограли  пліч-о-пліч з багатьма класними футболістами, вашими наставниками були маститі тренери. Кого насамперед хочеться виокремити?

- З футболістів відзначу португальського півзахисника Данні, котрий умів на футбольному полі майже все. Найбільше  запам’яталися три тренери. Валерій Никифорович Ворона –дитячий наставник, котрий навчив мене грати у футбол.  Періодично з ним бачимося, спілкуємося. Із вітчизняних тренерів на слова великої поваги заслуговує Ігор Михайлович Столовицький. Під його керівництвом я виступав у "Черкаському Дніпрі" (Черкаси). У сезоні 2015\2016  посіли у Першій лізі друге місце. Повинні були підвищуватися рангом, але змінився регламент проведення чемпіонату й у Вищу лігу делегували лише першу команда – "Зірка" (Кіровоград). Також своїм тренерським хистом, якщо брати іноземних фахівців, запам`ятався Олександр Генріхович Бородюк.

- 5 липня вам виповнилося 35 років. Про завершення кар’єри ще не задумуєтеся?

- Гратиму допоки дозволяє здоров`я. Натепер фізично почуваю себе чудово. Тим більше, що зараз є дуже великий стимул: як-не-як найближчим часом очікую повернутися у професійний футбол.

Довідка

Денис Володимирович Скепський. Народився 5 липня 1987 року у Чернігові.

З семи років займається футболом.

Перший тренер – Валерій Никифорович Ворона.

Юнацькі клуби: "Юність" (Чернігів), "Десна" (Чернігів).

Кар’єра: 2003 р. – "Десна" (Чернігів), 2004-2006  рр. –"Динамо-3" (Київ), "Динамо-2" (Київ), 2006-2009  рр. – "Динамо" (москва, росія), 2010р. – "Волгар" (астрахань, росія), 2011р. – "Металург" (Запоріжжя), "Десна" (Чернігів), 2012р. – "Білшина" (Бобруйськ, Білорусь), "Полтава, 2013-2014рр. – "Торпедо" (москва, росія), "Сахалін" (южно-сахалінськ, росія), 2015-2017рр. – "Десна" (Чернігів), "Черкаський Дніпро" (Черкаси), 2017-2018 рр. – "Десна" (Чернігів), 2018р. – МФК "Миколаїв", "Полісся" (Житомир), 2019р. – "Шевардені-1906" (Тбілісі, Грузія), 2020р. – "Вікторія" (Миколаївка), "Нива" (Бузова).

Ігрове амплуа – півзахисник.

Виступав за збірні України (U-18, U-19, U-21).

Поделитесь:
Карта сайта Полная версия Обновить