Ньюкасл - Ліверпуль 0:2

Все збирався написати що цей Новий Замок дограється, косплеячи Атлетико, граючи дуже обережно та колекціонуючи нічиї. Аж ось воно і сталося. Раптом в опорній зоні та центрі захисту діра завширшки в Чорне море, звідки залетіло все, що залетіло, з видаленням воротаря включно. І виявилося, що в Ньюкасла нема скіллів грати за мінус два по рахунку та мінус один по гравцях. Всі контратаки виглядали так ніби команда веде 1:0. Трохи ситуація покращилась після потрійної заміни і спроби грати в три центральні захисники: діра зменшилась, і деякі контри стали проходити. Але все одно виглядало по-дитячому.

Де Дзербі незай собі лікті кусає, прогрвши прямому конкуренту та втративши шанс наблизившись до четвірки.

Від'ємний емвіпі матчу - Тріп'єр: мінімум один гол та видалення воротаря (невдала подача зі штрафного і контра) на його совісті. Ньюкасл покищо слап в калєнках, треба щось іще мати за душею крім наслідування Атлетико.

А що Ліверпуль? Типу на класі. Зробили два голи та видалення воротаря суперникам і в сновному кинули грати. Тіко в самому кінці щось іще спробували намалювати, коли в Ньюкасла батарейки геьть сіли

Аталанта - Лечче 1: 2

Ввімкнув на 40-й хвилині за рахунку 0:1, вимкнув на 75-й за рахунку 0:2.

Аталанта мляво, беззубо, безініціативно. Ніби повернулись в минулий рік. Лечче грамотно сушив і вбивав гру ділячи її на епізоди. І забили другий со старндарту. Усе.

Відповідь забив Хьойлунд. Персонально за нього радий, перспективний гравець.

МанЮнайтед - Лестер 3:0

Відсутність Каземіро стала відчуватися з перших хвилин. Настільки, що навіть нічия доя МЮ від початку виглядала проблемою. Але двоє з чотирьох "живих" топів дали результат в першому таймі. Де Хеа зробив два наймовірні сейви, а Рашфорд забив.

Тен Хааг нормальний менеджер, ліпить боєздатну банду із того, що є. Зіміни, перкміщення гравців по позиціях.

В другому таймі - як прийнято казати - на полі була одна команда, яка і виграла. Несподівано добре зіграв Ліндельоф.

Лестер нехай дорікає сам собі, могли вигравати матч. Сподобався в них колишній донецький Тете.

Тулуза - Марсель 1:0 (після 1-го тайму).

Ввімкнув в надії побачити Малиновського, але той на лавці. Отже задля "галочки".

Марсель грає не збалансовано. Начебто має перевагу, але без особливих моментів. Але в захисті дуже не охайно, у відбір майже не йде, дуже багато дозволяє супернику. Тулуза мала забивати більше

Авантюрна гра, без Малини тим більше не цікава.

Сам себе погортав .... "контри через центр, як ніж крізь масло" - то майже система, виявляється. Подивимось, що буде далі, але щось відносно Марселя в мене виникають сумніви.

Айнтрахт - Наполі 0:2

Незважаючи на феєрію в Ліверпулі, ні секунди не жалкував, що обрав паралельний матч. Бо Наполі в цьому сезоні є витвором мистецтва.

Попервах здавалося, що зустрілися рівні і гідні одне одного суперники. Команди обмінювалися обережними випадами, і виглядало так, що суперцентр Неаполя зустрівся з проблемами, з якими давно не стикався. Але то була розвідка, уотра затяглася. Десь із 30-ї хвилини Наполі взявся до справи.

Пенальті (не забитий), гол Осімена, видалення Коломуані - то все наслідки тиску від Наполі, що наростав. Гольовий пас Кварацхелії на другий гол - вишенька на торті. В другому таймі Франкфурт був зім'ятий, мов газетний аркуш. По кілька поспіль невдалих спроб першого пасу, понад десяток ударів в площину своїх воріт, понад 60 хвилин без моментів біля воріт суперника.

Взагалі Неаполь мав забивати вдвічі більше.

Після 73-ї приблизно хвилини Наполі кинув грати. А на останні 10 хвилин сіньор Лучано ще й зняв Кварацхелію з Осіменом.

Команди, які без упину феєрять, виграють щось путнє дуже зрідка. Але спостерігати за ними - задоволення.

Емполі - Наполі 0:2

Наполі з самого початку взяв ситуацію під коетроль але чогось не вистачало. Далі слід згадувати шахову приказку: "Везе, мов першому призеру". Кутовий, на підбиранні Кварацхелія, і якби не автогол, в Осімена був би офсайд. Потім ще кутовий, ще раз на підбиранні Кварацхелія, Осімен - гол.

Наполі дуже багато створював і багато втрачав. Як завжди. До перерви мало би бути 0:4.

Ідеальна націлена гра в пас. Втрат майже нема. На всю команду щось 3-4 фола за матч. Цим усім команда нагадує Барсу накращих часів при всіх стилістмчних відмінностях.

Після перерви і до видалення Маріо Руя неаполітанці обводили гравців Емполі як фішки. Пісоя видалення продовжували атакувати, йшли в пресинг на чужій половині поля і могли внаслідок пресингу забивати на 90+6.

Втрат м'яча майже не було.

Маріо Руй, вважаю, не скоро побачить основу. По-людському його зрозуміти можна, але така поведінка не для нинішнього Наполі. Осімен - черговий гол, але забагато офсайдів. Кварацхелія - дуже багато нестандартних пасів в атаці, партнери не все розуміли. Станіслав Лоботка - геніально в центрі!

МанЮнайтед - Ньюкасл 2:0

Фінал Кубка ліги.

Дуель, де одни не можуть, інші не можуть взагалі. Ті, що не можуть, не можуть після Барселони. Ті, що не можуть взагалі, взагалі не можуть. В тих, що не можуть після Барселони, є Каземіро я Рашфорд. В тих, що не можуть взагалі, є криза жанру. Бо не можна на одній фішці їхати весь чемп і всі турніри.

В МанЮнайтед з 70-ї хвилини замок з трьох опорників. Дуже якісно вийшов Забітцер і в обороні працювали всі, з Рашфордом включно. В Ньюкасла два удари у площину воріт щось із 14-ти за матч, симуляції та купа розмов з арбітром. От, власне, і все.

Марсель - ПСЖ 0:3

Марсель наче тисне і тисне, а діри в захисті лишаються дірами в захисті. Зрозуміло, що Мессі і Мбаппе ними скористалися.

Марсель Тудора - авантюрна незбалансована, котра нічого путнього не досягне. На кількох загальних планах було видно, що гравці Марселя розташовані поодинокими деревами в чистім полі, без плану, без ліній. Жодної компактності.

Малиновський. Напівпотєряшка. Стандартів подааати не дають. Подавали Верету або Санчес. Малина все підходив і підходив до м'яча, а йому все не дають і не дають. Паси з гри марнують. Невимушені втрати. Ще Вератті безпосереднім оппонентом. І обігрувати його один в один є не кращою ідеєю...

Арсенал - Евертон 4:0.

Із трохи затримкою.

Евертон плив-плив, і на березі втопився. Почали непогано: виграли центр поля, накривали Арсенал в останній третині поля, біля його воріт. Але індивідуальна майстерність в атаці на три кілометри нижче плінтуса. До перерви мали би вигравати, але пропустили два.

По перерві Артета випустив Парті замість Жоржиньо, і від виграного центру поля в Евертона лишилися світлі спогади. Евертон геть посипався: не знав, що робити, не знав, та й зовсім забув.

Миуоленуо проти Сака в цілому гідно. Має йти на підвищення, бо Евертон в цьому вигляді дно, залізний кандидат на виліт.

Зінченко .... всі знають, що в атаці він кудись піде зі своє номінальної позиції. Але куди саме він піде і що там робитиме, того не знає ніхто. А якщо ніхто не знає, то й алгоритм протидії виробити важко. І це один з факторів сили в Арсеналі. Зінченко може створювати кількісну і якісну перевагу на потрібних ділянках поля. Думаю, і Мудрику Артета знайшов би застосування. З головою тренер.

Тільки Зіну в обороні страхувати треба, бо привозів теж багато.

Наполі - Лаціо 0:1.

Колись це мало статися. Вдруге.

Гра закрита, особливо з боку Лаціо. На 71-шу хвилину по одному удару в площину воріт від кожної команди. 75 хвилин з 90-та була боротьба за ініціативу. Яку виграв Наполі, але користі від того не зажив. Тридцять п'ять хвилин взагалі рівна гра.

Осімен без м'яча, Наполі забагато помилявся в останньомц та передостанньому пасі. Станом на 81-шу хвилину Спаллетті зняв усю трійку основних центрхавів, але це принесло шкоду, особливо відсутність Лоботки.

По феншую мала би бути нульовка, але Лаціо забив з підбирання, після помилки Кварацхелії в захисті.

Аталанта - Удінезе 0:0.

Матч двох порушувачів спокою, які по ходу сезону впевнено перетворилися на середняків. Посередня гра посередніх команд.

Перші пятдесят п'ять хвилин бисть тішина. Пара непоганий контр від Удінезе, котрі гравці Аталанти зривали ціною жовтих. І раз Джимсіті вивів суперника на рандеву зі своїм кіпером. Сама ж Аталанта створила велике нічьо. Загалом футболу було 25-30 хвилин.

Десь із 55 по 75-ту хвилину Аталанта непогано атакувала, видавалося, що гол є питанням кчасу. Але час минув, а голу не сталося. Потім активізувався Удінезе, насамкінець знову чорно-сині. В підсумку закономірна нічия, але логічніше було б 1:1.

В Гасперіні явна криза жанру: старі трюки його вивчили, а нове щось не сочіняєтца. Варто лишень позбавити команду простору, та й усе. Видається так, що цікаві гравці починають деградувати, щось Лукман не вражає. Якщо і правда на Хьойлунда є попит, треба йти. В цілому команда емоційно згасла.

Ну і - ісля трансферу Гомеса на вихід щось воно не злітає та не злітає. Довго не злітає.

Ліверпуль - МанЮнайтед 7:0

Ліверпуль в цьому сезоні то грвє, то не грає то рибу загортає. Тут він раптом вирішив пограти в футбол. Спочатку МЮ виглядав пристойно, створював більше небезпеки, ніж Ліверпуль.Попри номінальну перевагу останніх. Але самі собі винні, що не реалізували моменти. Ліверпуль забив, і каркта МЮ раптом перетворилася на гарбуза. Після 3:0 команда взагалі кинула грати. Я додивився до 5:0.

Що сказати ... зазвичай для переможців такі виграші дарма не минають, емоційне спустошення наганяє в наступних матчах. Свіжий приклад - Аталанта, яка пепемогла Салернітану 8:2. А якщо в МЮ підуть за емоціями і звільнять Тен Хаага зараз, можна гарантувати пролітання МЮ повз топ-4, подивіться на Челсі.

Ліверпуль же отримав неможливе надзавдання: вскочити у четвірку. Цікаво, чи надихне це Клоппа на закінчення сезону)?

Лаціо - АЗ 1:2

Сьогоднішня афішка ЛЧ щось мене не надихнула, і я вирішив подивитися 1/8 ЛК, бо грала друга після Наполі симпатична мені команда в цьогорічному італійському чемпі.

Вийшов класичний етюд на тему "вот злонравия достойные плоды". Вийшли два "полуторні" склади. На початку ніщо не передвіщало римлянам біди: мвли моменти, провели дві геометрично красиві атаки, забили, взяли гру під контроль. І ... надто заспокоїлись, вирішивши грати в економ-режимі. Бо вдома боротьба за зону ЛЧ. І поплатилися: неохайна гра біла власного карного, пресинг нідерів, і вже 1:2. Далі м'яч просто не йшов у ворота. Підсилювплися замінами - без жодного результату. На виході і сили витратили, і програли. А просто не слід було доводити до такого.

Борнмут - Ливерпуль 1:0

Не видел.

Но ... А я говорииииил (с), что такие разгромные победы даром для победителей не проходят. Быстро же догнало на этот раз.

Наполі - Аталанта 2:0

Аталанта вийшла з метою перш за все не пропустити, в Наполі схоже, що невеликий спад. З перших хвилин з боку Наполі володіння м'ячем та прес, але без явного акценту. Аталанта у захисті, нечисленні виходи правим полуфлангом, найчастіше через Хьойлунда.

Політано дуже непогано, Хвіча неоднозначно, багато втрат. Проти Осімена двоє, він другий матч поспіль без м'яча, нервує. Треба пояснити йому про офсайд, і що ВАР все одно його побачить. Якщо заходиш за лінію захисників, то треба заходити, а не симулювати.

Аталанта перший тайм дисципліновпно і впевнено, навіть дивно. Так само дивна дуже мала кількість моментів і "нульовка" до перерви.

В другому таймі гра почала вскриватися: Наполі взявся до справи дуже рішучо, Аталанта спробувала на зустрічних. Менше уваги до Осімена, в нього три моменти поспіль і гольова на Кварацхелію. Від якого черговий шедевр: зібрав навколо себе сімох (!!), п'ятьох обігравши. Згодом черговий гол від Наполі зі стандарту, через помилку Муссо. І це сталося, коли Аталаета активізувалася і почала створювати моменти.

Не вловив момента, чому замінили Хьойлунда. І нащо було Гасперіні змінювати те, що працювало?

По одній вимушеній заміні в уожній команді, в Аталанті чергова. Футбол Гасперіні - це таки для граців щось небезпечне, і без результату на виході.

Болонья - Лаціо 0:0

Зійшлися дві пресингуючі команди, матч вилився в боротьбу контрпресингів, де жодна з команд не домоглася особливого успіху, бо точність передач була доволі високою. В Лаціо все було якось розмазано, з меншим володінням м'яча та меншею кількістю ударів. Болоеья була більш цілеспрямованою. Загалом з Тьяго Мотти може вийти дуже пристойний тренер.

В цілому закономірний результат. Матч не яскравий, але Болонья Мотти є цікавим проектом.

Фулем - Арсенал 0:3.

Чому судилося згоріти, те не потоне. Це я про відмінений автогол у ворота Фулема.

Гра - ознака і прояв класу: три сухі м'ячі на півспущених гальмах не найпростішому Фулему дуже схожі на чемпіонську гру. Причому перші два забито взагалі майже пішки. В період вироблення результату Фулем був ніякий, двадцятихвилинка гри від них, лише коли Арсенал конкретно скинув оберти, а всі заміни ще не відбулися.

Роль Зінченка в фазі виходу в атаку важко переоцінити, але ж до своїх функцій виходом в атаку займається і Парті - людина просто на своєму місці. Шикарний Троссар: три ассисти при трьох в цілому голах команди. І ще маса корисної праці від нього по всьому фронту атаки.

В Артети гравці дихають вільно, менеджер вміє використовувати - сказати б так - додаткові можливості гравців.

Жирона - Атлетико 0:1

Скіко Симеоне ззів відомої субстанції, щоби його команда виграла цей матч?

Тугий і повільний, на цей раз особливо, Атлетико і Жирона, котра обрала обережність. Видовище, що заколисувало. З мінімумом ударів, боротьби да - до певного часу - фолів. Моментів - на пальц,х однієї руки на дві команди. Матч котився до логічної нульовки, аж на 90+1 стався нещасний випадок: криво розіграний кутовий, м'яч, який раптом посказав хз куди, і Мората, котрий несподівано влучив у ворота.

Циганков дуже добре. Почувається на полі вільно, і видно, що процесс йому подобається. Не ззв'язує себе наперед заданими установками штибу "лише вперед" чи "не більше, як два дотики". Майже вся небезпека Жирони виходила від нього. Власне, вся окрім спроби закинути матрасному воротареві за комір. Спочатку обійшов Карраско, мов стоячого, і пробив з гострого кута. Але там забити було дуже важко, він і не забив. А по тому після втрати від Атлетико видав потенційну гольову партнерові але той кіксонув із прийомом.

Коли Жироні треба було відіграватися, Циганкова на полі вже не було.

Наполі - Айнтрахт 3:0

Дивився сьогодні в запису замість Шахтвря, і не жалкую.

Наполі, без звичної розкатки, спробував придушити Айнтрахт зі старту, але не вийшло. Почалася довга і в'язка боротьба за ініціативу з перемінним успіхом. "З перемінним" в тому сенсі, що то ініціатива в Наполі, то ні в кого. Під кінець тайму Франкфурт явно втомився, полишили Осімена без опіки, і Вітя зарішав.

В другому таймі зі старту домінував Наполі, після третього скинули оберти, і лише тоді у Франкфурта з'явились натяки на контргру. Класичний Наполі.

Мені подобажться, що Неаполь не робить умовні 18:0 і вчасно заспокоюється, продовжуючи контролювати гру. По-перше, не витрачається ані фізично, ані емоційно. По-друге, зберігає повагу до суперника.

По персоналіях. Лоботка моментами просто цар. Зелінські дуууже якісно, що останнім часом буває не завжди. Осімен, як каже Спаллетті, топ-форвард зробив свою роботу. Ну, і "мій" гравець в цій команді - Маттео Політано, хоча я загалом маю слабкість до центрхавів.

Не хочу ні Сіті ні Реал в суперники їм, бо серйозні люди мають бути на серйозних стадіях. І виліт когось із цих трьох буде збідненням півфіналів.

Атвланта - Емполі 2:1

Гасперіні ще може дивувати. Як на мене, неприємно: вийшов з архівними Муріелем та Сапатою. І якщо Лукман помітно здав, то Хьойлунд якраз на ходу, єдиний, хто створював проблеми Наполі.

Підсумковий результат списую на випадковість та слабкість суперника, а не на рішення Гасперіні.

Перший тайм вийшов класичним. Аталанта весь час між центральн..ою лінією та карним Емполі. Рух швидкий, але виглядав хаотичним. Моменти створювались, але то подача зависока, то нога не підставлена чи щось інше. Рахунок кутових 11:0 на користь Наполі. Натомість Емполі на 44-й забив в одній з двох контр.

В другій половині Аталанта посилила тиск і забила в улюблену п'ятнадцятмхвилинку (46-60). Причому одразу по тому, як Емполі не забив з двох поспіль моментів. Десь після 70-ї почали грати з натхненням. І Хьойлунд, випущений на заміну, вирішив питання.

Емполі в цілому виглядав, як Аталанта проти Наполі.

Чи це є новою тенденцією, чи "гальванізацією трупа", побачимо дуже незабаром. Але вже зараз можна казати, що в Аталанті є двоє цінних гравців. Це Хьойлунд і універсал Скальвіні, який з рівною ефективністю грає на позиціях від центрдефа до "десятки".

Челсі - Евертон 2:2

Дивна команда Челсі. Начебто Поттер і побудував машинку, яка їде. Але машинка з недоліками, один з них критичний. Критичний - це відсутність центрфорварда. Жоау Феліш класний гравець, свої кілька голів, може з десяток, забиватиме. Але він з другого ешелону, не форвард, ним не був і не буде. Та і не треба це йому. А Хавертц - то корито, чобіт, лижа, віз із сіном, коровосундук. Що завгодно, тіко тим більше не форвард. Ото їм би не за Мудриком ганятися, а центрфорварда шукати.

Другий недолік - то швидкість, точніше, її відсутність. Без швидкості команда до топів не повернеться. І отут ми плавно переходимо до Мудрика.

Мишко може набагато прискорити гру Челсі, він може дати швидкість значно більшу, ніж швидкість Челсі. Всім доведеться рухатися більше. Чи хочуть цього гравці, більш маститі та ветеранисті, ніж Мишко? Чи буде Поттер перебудовувати гру під Мудрика? Отож. Я не вбачаю, що Мудрик зможе насерйоз витіснити Пулішича чи Галахера. Тим паче, ту зону, якою Мишко теоретично міг би тягти м'яча, сьогодні часто проходили довгим пасом. Потер або дасть результат, або піде. А гру під Мишка не перебудовуватиме. Ну, і Мудрику ДОВЕДЕТЬСЯ підтягувати гру в захисті.

Евертон. На початку виглядав жалюгідно. Але життя змусило заграти у футбол. Команда заточена під дисципліновану оборону та кілька уколів за матч. Сьогодні використали свої козирі і домоглися аідносного результату. Питання сумісності точності і дисципліни в Дайча з Миколенком в основі допоки відкрите на мій погляд.

Арсенал -Кристал Пэлэс 4:1

КП - не хлопчики для биття, звичайна середня команда. Це Арсенал дуже сильний. Але не безгрішний і не непереможний. Коли Арсенал вмикає тотальний пресинг, позаду діри не утворююттся, цтворюється одна діра в Чорне море завширшки. І при міцному центрі з одним хорошим бігунком їх можна карати, карати й карати. Двічі в КП вийшли шикарні контри, але без голів. Потім Арсенал ввімкнув пресинг на максимум, затиснув КП в їхньому карному і домігся свого.

Арсенал бере своє не володінням заради володіння, а шаленою інтенсивністю. Просто не дає суперникові підняти голови і вимотує фізично. Важко сказати, чи є ще щось у цієї команди. Коли Арсенал зменшував інтенсивність, КП піднімали голови, починали створювати і навіть забили. Тобто чи є запас міцності в цієї команди.

Але звертає на себе увагу порівняно невеликий травматизм. Як і в Наполі, доречі. "Слово" знають)). Тобто щось там в процесі побудовано дуже розумно і раціонально.

Ну і - Жезусу не просто буде витіснити Троссара...

Марсель - Монпельє 1:1.

Нарешті скінчилася порнографія, і почався клубний футбол. Правда, оце я дивився, бо кращого не було. Тоскний французький чемп, тоскний Марсель. Витримав лише перший тайм, коли й було забито обидва м'ячі.

За перший тайм Марсель майже нічого не створив, безглуздо совався навколо чужого карного майданчика з рідкісними напівмоментами. Монпельє скористався проріхою в захисті завбільшки з цілий захист і забив трудовий гол із шикарної контри. Який спочатку не хотіли зараховувати через нібито офсайд. Але слава ВАР.

Гол у відповідь із пенальті. Пеналь залізобетонний, 400-відсотковий. Але то був нещасний випадок.

Маліна як Маліна. Не псував, але й погоди не робив. Правда, псувати в Марселі наразі нема чого. Більше справа. Трохи бив, трохи подавав. Правда, подава те, що не схотів Верету, але то таке...

Нема там на що дивитись, як на мене. В тому Марселі. Він плюс-мінус на рівні нинішньої Аталанти і гірше за Аталанту колишню.

Челсі - Астон Вілла 0:2.

Матч у чомусь класичний. З одного боку команда з гравців і з тренером. З іншого боку зажрата отара тихоходів-понторезів з чуваком на лавці, котрий нічим не керує і не знає взагалі, що з отим усім робити. Результат передбачуваний і без варіантів.

Поттер не великих чеснот менеджер, але я вважаю, що там справа не в ньому, а в роздягальні якимось природнім чином утворився гадюшник.

Мудрик. Видається, що Поттер шукає йому таке місце на полі, аби не страждав нічий гонор. Чесно шукає, але не знаходить. Команда з ним не грає, ігнорує майже в повному складі. А в тих окремих епізодах, коли його задіюють, Мишко багато поре. Він може один змусити всіх рухатися набагато більше, але заради чого? Потенційно може робити різницю, але створює враження недонавченого. Якесь зачароване коло, котре може розірвати лише сам Мудрик. Коли б він творив дива, як Кварацхелія, наприклад, до нього ставились би інакше. Але він - не Кварацхелія.

Челсі наука: не хапати чужого.

А Хавертц - то якимось девіантним способом покалічений паротяг. Цікаво він би згодився в Інгульці? А в Минаї?

Ньюкасл - МанЮнайтед 2:0.

Імпотенція, як вона є, і повна безпорадність. Хто хоче знати, що таке імпотенція, перегляньте гру МанЮнайтед в цьому матчі. Нехай радіють, що два, а не шість. Отут всі звичайні епітети Готса будуть доречні.

Каземіро: я тебе породив, я тебе і вб'ю. Крім жартів, МЮ треба шукати якісного центрхава. Каземіро скільки шикарний, стільки ненадійний через поведінку. З ним і без нього два міра - два Шапіро. Першими на пам'ять спадають центрхави Наполі.

А в Ньюкаслі криза можливо, що і минула. Візуально команда додала в агресивності.

Наполі - Мілан 0:4

Наполі чомусь без Осімена, хз. Я півтайма подивився.

Вийшли "на півспущених", але спочатку нічого не передвіщало. Бо дуже часто Наполі розганявся аж на 25-3ї хвилину. Але Мілану в кварткт дуже треба. Та й маскування перед 1/4 ніхто не відміняв. Але щоби закінчилося АЖ ТАК????

Хз ... хз ...хз.

Челсі - Ліверпуль 0:0

Гра двох середняків, як казав мій батько в таких випадках, "Крила Інвалідів" - "Ходячі Трупи". Хто би міг подумати?

Челсі значно солідніше, ніж в останніх попередніх матчах, але пріснувато. Пов'язую з тим, що до тимчасового напочатках прислухаються. Трохи "пересмикнули" гру в захисті і з'явилась щільність в центрі поля. Останнє головне, може до певної міри служити заміною швилкісній грі і обумовлюється присутністю Канте.

Мудрик вийшов на 12+5 хвилин, не так вже і погано, хоча нічого надзвичайного. І його не ігнорували, крфм персонажа з особливими потребами Хавертца. Вважаю, що це поки його варіант: закінчення матчу в 10-20 хвилин. Можливо, ігнор Мудрика теж був пов'язаний з ігнором Поттера. А при новому поки бережуться від будь-яких демонстрацій. Справа Мишка - скористатися.

Але ви можете грати як завгодно. Або взагалі не грати. Якщо попереду Хавертц, ваша організація - чи не-організація - гри ні на що не вплине. Результат буде однаковим. Тобто ніяким. Це віз із сіном на деревляних колесах на позиції центрфорварда.

А в Ліверпулі щось системно розвалилося.

Думаю, чистка складу влітку буде і там, і там.

МЮ - Брентфорд 1:0

Що це було? Тен Хааг вдався до глибоких реформ))?

Після Ньюкаслу було знято нещасного Вегхорста, і переведено Рашфорда в центр. Але Рашфорд в центрі - то половина Рашфорда. Коли Рашфорд зліва, а Вегхорст вряди годи робить щось корисне в центрі, виглядає сильніше.

А центр в складі МакТоміная та Забітцера, котрий зминали, ніби стару газету, тренера, значить, цілком влаштовував? Допоки Бренфорд сидів законсервований, ніби в бляшанці, це проходило. Але й він у другому таймі став створювати МЮ проблеми в центральній зоні.

На виході головною "зіркою" виявився Антоні. Команда в атаку виходила майже виключно через нього, і в атаці він грав по факту флангового плеймейкера. Рашфорд в центрі зі зміщенням вправо виглядав додатком до Антоні. Правий фланг в складі Антоні, доданого на підсилення Рашфорда і одного з центрхавів (частіше МакТоміная) сяк-так працював. Навіть гол Рашфорд забив якраз із центру при головній ролі Антоні. Але в цілому це виглядало вбого, вбого і ще раз вбого. Звести всю команду до рівня Антоні - так собі ідея.

Після того, як Брентфорд провів майже гольову атаку через правий напівфланг Тен Хааг пересмикнув склад, випустивши Фреда, Мартьяля та перевіши Рашфорда "додому". І далі було 15 хвилин більш-менш пристойного футболу.

Салернітана - Інтер 1:1

Видавалося, що матч буде класичним в жанрі гри топа з аутсайдером, а вийшов класичним в іншому жанрі.

Полуторний склад інтера швидко забив, далі в Салернітани все просто валилося досить довго. Потім команда знайшла свій темп, але до перерви Інтер мав забивати приблизно три.

В другому таймі Салернітана грала все небезпечніше й небезпечніше, й на 90-й хвилині Кандрева забив просто неймовірно. Що це було? Невдалий навіс чи націлений удар? З правого флангу по неймовірній траекторії "за комір" Онана.

Хто заслужив в Салернітани гол, так це саме Кандрева, який у своєму віці виконав неймовірний обсяг роботи за цілий матч.

Нічия.

~~~•~~~

Лечче - Наполі 1:2

Наполі не мав би вигравати цей матч. Знов млява гра від команди Спаллетті, і величезна реревага Лечче в другому таймі. "Везе, мов першому призеру": в Лечче є Галло, який дав забити в свої ворота перший і сам забив другий.

Хто хосе зазирнути в майбутнє і побачити Наполі в майбутньому році, мав би дивитися минулий і цей матч: що буде без Осімена і з потухлим Хвічею.

Якщо Наполі без Осімена, в 1/4 ЛЧ Мілан однозначно є фаворитом.

Осіменозалежність - зло))).