Фулем - Тотнем 3:0

В принципі, команда Марку Сілви є моєю улюбленою серед середняків. З минулого сезону. Якщо вони в тонусі, грають шикарно. І на запчастини можуть розібрати, кого завгодно. Біда для них, що гиають так дуже зрідка.

Проти Тотнема провели видатний матч. Почали одразу з контргри, так би мовити. Тобто самі вирішили зіграти "в Тотнем". Забрали м'яч під контроль і грали ініціативно, а не щось виловлювали "з-під автобусу" або чекали на помилку.

Рахунок міг бути більшим, але на щастя Тотнема, в них наразі найкращий голкіпер ліги.

Фрайбург - Байєр 2:3

Фрайбург, не забивши в чемпіонаті жодного гола з контри, обрав низький блок і контратаки. Нічого суттєвого не досягнув, хоча раз і впіймав Градецького на несподіванці.

Байєр в звичному розміреному режимі досягнув +2, тобто 1:3, і ... заснув не ходу. Заколисавши гру в цілому, себе і, як здавалося, суперника. Повна перевага, видавалося, що так спокійно матч і допливе фінішу. Але Фрайбург раптом забив. Хабі Алонсо миттєво випустив в центр третього і начебто придушив атакувальні пориви господарів. Але під саму завісу, з кутового, Фрайбург міг зрівнювати.

Хочу вже Байєр Алонсо в Європі, проти серйозних суперників.

Наполі - Аталанта 0:3

Хто там казав про відродження Наполі? Аталанта його розібрала на запчастини без надзусиль, візуально без особливої напруги.

Хін майже наглухо виключив Осімена, виграв в нього купу єдиноборств. Де його потуги не вистачало, страхував хтось із партнерів. Двічі дійшло до небезпечного моменту, але там вже на заваді стояв Карнесеккі. Цей кіпер мені подобається: грає без зовнішніх ефектів, але надійно.

Мабуть це установка від Де Лаурентіса: награвати центр без Зелінського, бо той іде в Інтер. Тренери змінюються, а Пьотр найчастіше починає з лавки. Та без нього центр виглядає решетом. Вийшовши, він почав щільніше зв'язувати захист з атакою і сам мав два небезпечні моменти. Що буде, коли він назовсім піде?

Стосовно наших. Зрозуміло, що Судаков - на заміну Зелінському. Заміна адекватна, а потенційно навіть краща. Але Судакову доведеться грати на захист більше, ніж він звик. Плюс Лоботка наразі грає ближче до атаки, ніж при Спаллетті. Але я не в захваті від найближчих перспектив Наполі: нехай спочатку з тренером визначаться, там потенційних кандидатів 6-7. І гравців під п'ятдесят чи близько того. Всі шанси перетворитися на італійську інкарнацію Челсі. Особливо, якщо прийдуть дурні гроші за Осімена.

Жирона - Бетіс 3:2

План Пеллегріні, як видається, був простим: Довбика виключити з гри, лишивши без м'яча, а на Циганкова постійно тиснути, навіть з порушеннями правил, і за можливістю відправити його в лазарет без відвертої брутальності. Мабуть, він визначив Вітю як основні мізки Жирони. І я тієї ж думки. План до певного часу працював, Бетіс мав перевагу. Але Артем третім доторком до м'яча в грі створив собі пеналь, а коли Вітю лишили на мить без догляду, він створив другий гол))). І двох опонентів підсадив на жовту. Один Іско вчинив на Циганкові чотири фоли з навмисним брудом, зараєстрованих та ні.

Давід Лопес - так, ікспанад іксклюзивний.

Іско мав кілька яскравих моментів, тому йому й дали MVP. Довбик зіграв на мінімумі, бо його всіляко намагалися лишити без м'яча. Зовнішніх ефектів нема - MVP нема. Але зіграв він як справді класний форвард.

Інтер - Емполі 2:0

Інтер спочатку швидко натиснув і швидко забив. І пішов в туман. Емполі не виглядав хлопчиками для биття, тим більше маючи на чолі штатного рятівника Серії А, але все ж без конкретики: Інтер на классі був прагматичнішим і точнішим. По перерві господарі зробили висновки і позбавили гостей можливостей для активності. А Алеусіс Санчес просто поставив крапку.

... я все повертаюсь до слів Тьяго Мотти, щось приблизно: ідеальна команда має грати по схемі 2 - 7 - 2. Де постійних захисників двоє, попереду теж двоє, а решта десь у центрі з голкіпером включно. Інтер в щось подібне і грає. Ззаду двоє центральних захисників, найчастіше це Ачербі і Павар. Попереду Лаутаро Мартінес і Тюрам. Решта створюють керований хаос в центрі і голкіпер є додадковим плеймейкером (він "в центрі" дією, а не фізично).

А по цьому Інтеру мені все більше і більше подобається Дарміан. Реальний універсал, без нарізання понтів. Протягом даного матчу зіграв на чотирьох позиціях)).

Челсі - МанЮнайтед 4:3

Максимально алогічний матч. Коли Челсі в цілому контролює гру, МЮ забиває два і зрівнює рахунок. Коли МЮ контролює гру, Челсі забиває два, і виграє.

Мишко провів неоднозначну гру. З одного боку, створив перший пеналь. З іншого - купа необов'язкових втрат. Матч більше в бік блідого. В цілому задіяний більше, ніж раніше. Але Палмер (наприклад) його ігнорить. Так, як він грає, має право. І справа не в хет-трику.

В МЮ виділявся Санчо. Його заміна на Маунта вийшла епічною зі знаком "мінус". Яка необхідність? Онана в своєму стилі: спочатку миша, потім рятує неодноразово.

Ще раз: матч проти логіки і здорового глузду, підсумок за алгоритмом випадкових чисел.

Палмер в Челсі справді розкрився, але, попри всі його якості, помітив в нього і один недолік. Може, тому, що ще молодий, а може тому, що в команді немає справжнього колективу, від дуже егоїстичний. Тягне ковдру на себе. Буди бити по воротах з незручної позиції навіть тоді, коли поряд і в кращих позиціях знаходяться партнери. Щоб це не початок зіркової хвороби.

Так, егоїст. І цілком можливо, що вважає себе кращим за всіх. Але мені якось по цимбалах на його можливу зіркову хворобу. Опсолюдно і координально. Але можливо.

Зіркова хвороба може проявлятися ще в одному, в матчі з МЮ це було дуже помітно: дає пас партнерові незручний пас, або в незручну зону. Ти хоч порвися, можеш навіть на лікарняний залетіти. Але він вважає, що так краще, тому маєш бігти. Та знов таки: по цимбалах. Він сам коваль свого як щастя, так і нещастя.

Тю, до чого тут цимбали? Хіба про них мова? Мені так взагалі увесь Челсі по цимбалах, як і будь-яка інша команда АПЛ. Незважаючи на те, що цю лігу я дивлюся вже багато років. Неупередженість не привід для відмови від обговорення. Навпаки - дає перевагу, деякі деталі помічаєш краще, ніж вболівальник.))

Просто я не задавався стосовно нього такими питаннями. Дає результат? Нехай робить, що хоче. Перестане давати - подивимось і спробуємо зрозуміти, чому. Поки він не системоутворюючий гравець в Челсі. Як на мене, там лише Енцо може претендувати на стрижневого гравця. І трохи Галахер ... А Палмер, при всіх його чеснотах, поки так собі ...

Як на мене, в Челсі взагалі ніякої системи немає. Можна виділити пару гравців, які намагаються більш чи менш грати на команду. Власне, ти їх вже виділив. Інші ж грають самі на себе. Де інде, може, в колі невеличких купок "за інтересами". Єдиний колектив, поки що, навіть не проблискує.

Ти будеш сміятися: твм Мудрик зайвий. Не тому, що він гірший за інших, а тому що стилістично зайвий. Цвях від протилежної стіни. Треба або прибирати його з команди, або всю команду наламувати на його стиль - а він сам сирий))). Можна мати посередніх гравців, але привести їз до спільного знаменника, загнати в систему і зліпити щось робоче. Але в Челсі Мишко заважає. І байдуже, є він на полі, чи нема. Кажу ж: смішно. Але з мого погляду - так. Замість того вони роздумують: чи не прибрати Енцо)))))....

Хочу Брайтон - Арсенал передивитись. Тут заради Де Дзербі. Але в моїй ситуації це - наааадзвичайно тяжко)).

Там не тільки Мудрик зайвий, багато ще хто. Ба навіть і тренер. Накупили всілякого, а тепер намагаються зробити з цього кулю. І Енцо через те накупили хочуть продати, а не через те, що він начебто зайвий чи поганий, бо дурна голова свою дупу під санкції ледь не підставила, та й наразі все на тоненького. З такими звитягами, як зараз у Челсі, вся ця історія може цілком закінчитись чемпіоншипом.

А Брайтон-Арсенал, якщо не подивишся, втратиш небагато. Там Брайтон забув, як у футбол грають, до тих пір, поки Арс не вирішив, що з нього досить і не перейшов на економ-режим.

У мене прикладна мета. На початку сезону, коли ще від Де Дзербі дзюрили кип'ятком, мені його футбол видавався підлітковим. Тобто він займався не здобуттям результату, а самопрезентацією: мовляв, і так можу, і так. Зрештою, він наразі і виглядає, як самозакоханий підліток. І тоді ж у мене з'явилась думка, що топом йому ніколи не бути. І в топ-клубі теж. Бо нєдоросль. Час все йшов: від нього дзюрили та дзюрили. А я все протирав очі та протирав: чи мені одному повилазило? Зрештою, ізбушка повернулась до ліса задом, до Де Дзербі ткж задом (топам він уже не цікавий, нарешті). Я просто хочу подивитись, куди припливли ті галоші ...

Брайтон - Арсенал 0:3

Повна, всеохоплююча і в своєму роді досконала імпотенція Брайтона. Що в часі, коли він намагався боротись за ініціативу, що в часі, коли їм цю ініціативу віддали. На початку господарі намагались тиснути, особливо на центр. З тим, приблизно десятихвилмнним періодом, Арсенал хоч і з натугою, але впорався, а по тому Брайтон закінчився.

Арсенал бронзовіє, "матєрєєт", так би мовити. Скоро будемо - можливо - говорити про непрозідну оборону Арсенала)). Центр - той самий, крім початку матча проблем не мав. Бен Вайт взагалі як монумент. Зінченко знов обирає між розумними і красивими. Але в центрі він вже не особливо треба, а повертатись не завжди встигає. На початку другого тайму виконав кілька перфомансів із знаком мінус. Вийшов Томіясу - проблеми там припинились, як явище. Хто вийде на Баварію? Цей матч вкотре підтвердив: якщо тпеба захищатись - Сашка не має бути. А захищатись дуже і не треба було.

Розгром без надзусиль, кароч. Де Дзербі - асєтріна хторой свєжесті.

Щодо Зіни, то й справді він провів, м'яко кажучи, не найкращий свій матч. Проте, заради справедливості слід зазначити, що в нього були не тільки "перфоманси зі знаком мінус", але й "плюс" теж, хоч і мало. А чи буде він грати?.. Судячи з того, як важко він повертає ігрову форму (чи зможе повернути взагалі?), для нас важливо, щоб грав, бо кожен гравець збірної на рахунку. А ось чи потрібно це Арсеналу? Питаннячко.

Щодо Де Дзербі, то на тренерській лаві вин видав справжню виставу - і очи вгору здіймав, і лице в комір куртки ховав, і долоньками плескав - було на що подивитись. Станіславський відпочиває. Але... Не стріляйте в піаніста, він грає, як вміє.

От тільки футбол такий собі - одним не треба нічого, окрім результату з найменшою втратою сил, інші...

Зіна візуально в матчі найслабша позиція на полі. Зі знаком плюс не один він видавав перфоманси. Навіть не перфоманси, а так - надійні дії типа "мєжду дєлом". Бо іншим, як виявилося, перфоманси не потрібні, вони просто грають. А от те, що робив він - хіба трохи Райя на початку, але швидко виправився. Але для нас краще, аби Зінченко грав, то зрозуміло.

Де Дзербі - "вторая рука", топом не буде. Весь час "подающій надєжди". Це на мою скромну думку.

МанЮнайтед - Ліверпуль 2:2

По-перше, це цікавий футбол, від якого важко відіраатись. Це видовище, яке один з небагатьох вміє робити Клопп. А все інше вже далі.

Перший тайм показав, що суперники в їх нинішньому стані є командами різного классу. Ліверпуль не прихлопнув господарів лише через Онана, який продемонстрував, чому його брали. Без початкових мишей. В цілому значно додав протягом сезону.

Другий тайм показав, що навіть в нинішньому стані МЮ є командою з потенціалом, але надовго їх не вистачає. А Майну, хоч і не вельми досвідчений але великий талант. Підсумок несподіваний, але в чомусь закономірний.

Протягом сезону МЮ має величезні пробоеми в опорній зоні. Пластиліновий центр. Пов'язано це - з мого погляду - з тим, що Каземіро явно і невідворотньо здає. Якщо на атаку ще грає пристойно, то на захист вже дуже ні. Історія з першим голом то лише підтверджує. В минулому сезоні Каземіро тягнув команду вгору, і він був головним чинником потрапляння її до ЛЧ. А наразі не тягне в усіх смислах.

Удінезе - Інтер 1:2

Не збирався дивитись матч, але зацікавив розвиток подій: Удінезе відкрив рахунок, а Інтер забив переможний на 90+.

Ну, що сказати про естетику цього матчу .... Пряма трансляція, як півтори години відкривають консервну бляшанку. Дев'ять десятих ігрового часу на половині господарів, під 80% володіння в Інтера. Одна тривала атака гостей з кількома короткими перервами, але без конкретики.

При всіх чеснотах Зоммера, він має один помітний недолік, про який я кілька разів писав. Коли епізод розвивається не так, як він прогнозує, він на мить зовсім вимикається з гри. Перезавантажує бортовий комп'ютер, так би мовити. І в цю мить можна робити, що завгодно. І саме в таку мить Удінезе забив: "хороший пас не пропаде".

Чалханоглу є найкращим виконавцем пеналів, якого я можу пригадати. А Фраттезі на 90+5 добив рикошет від стійкі після удару Лаутаро Мартінеса.

Інтер без блиску і бризків шампанського докатує чемпіонський сезон.

А, і ще: "вічний Генріх". Фізика Мхітаряна в його віці вражає.

Реал - МанСіті 3:3

Я би сказав, система проти індивідуальної майстерності. І в підсумку рівно "Система" - це папа Карло.

В першому таймі в Реала здвоєні фланги в атаці, епізодами колективний відбір і фальш-позиції гравців. Опонет був повністю переграний. Але Лунін зіпсував статистику.

В другому таймі Пеп раптово спростив гру, підлаштував свою механіку під сильніші якості гравців. Тобто: лонгболли на Холланда, просто вивід на удар тих, хто може пробити. І це спрацювало. По ходу несподівано вилізла проблема в опорній зоні Реала. Другий і третій голи були схожі, тіко гравці Сіті зміщувалися до центру під удар з різних флангів.

Далі, мабуть, пішла втома з обох боків, емоційна і фізична. Але вийшов Модрич і все зарішав. "Старий воїн - мудрий воїн".

Вважаю, що в сумі матч без чиєїсь переваги, і три з шести голів - випадкові.

Арсенал - Баварія 2:2

Почну зі свого "улюбленця", з Райя. Какого хрєна бігать центром поля як ужжалєний вєнік? Перший гол має записати собі на рахунок, і повісити на шию, як орден. Заслужив.

В Баварії контри і академізм. Коетрі дійсно разючі, прямі, мов фехтовальний випад. В першому таймі таким чином кілька разів карали Арсенал за високу лінію захисту. Але сама Баварія в першому таймі нічого не могла зробити з посиленим правим флангом Арсенала. На відміну від правого флангу, центр - у звичній вже конфігурації - зіграв слабо. Ситуація змінилась у другому таймі з виходом Зінченка. Який, як видається, спочатку вийшов зовсім не обтяженим захисними функціями - лівий фланг ретельно страхували. Тим часом Баварія навчилася справлятися з правим флангом Арсенала, але атаки від господарів пішли центром. Звідти ж прийшов гол, але не одразу. Перед ним Артета провів другу серію замін, яка перетворила команду побудову в щось чудернацьке і, як показало закінчення матчу нежиттєздатне. Найперша в мене асоціація - будунки того знаменитого архітектора в Барселоні, прізвище якого я забув.

В кінці Арсенал відверто відскочив. А в сумі, на мій погляд, Тухель переграв Артету: метушився менше, виїзної нічиєї досяг.

По фінальному епізоду згоден з арбітрами: на Сака не було пеналя.

Ліверпуль - Аталанта 0:3

Видатний матч від Аталанти, і то проблема Ліверпуля, що вони вирішили обіграти опонента полуторним складрм і на одній нозі. Так думаю, побачили, що не виходить, а ментально перебудуватися не змогли.

Пресинг, контрпресинг, перехоплення, виграні єдиноборства, спровоковані втрати. Дуже енергозатратний футбол, але в "банди Гасперіні" наразі все вийшло ідеально. Так, Ліверпуль мав моменти, Дарвін звично їх поров, а ще дуже добре грав Муссо. Але і Аталанта забила десь половину з того, що могла.

В переможців виділю Скамакку, Дзаппакосту і Муссо. А Ліверпуль - самі собі злобні буратини.

Байєр - Вест Хем 2:0

Війна стилів.

Вест Хем, відібравши м'яч, намагався різко прискоритися, підняти темп гри і провести швидку атаку. На початку матча це іноді вдавалося. Байєр - навпаки, намагався упрвільнювати гру. В тому самому середньому темпі весь час розхитував захист суперника. Після втрати м'яча одразу швидкий колектианий відбір, дрібний перепас під пресингом з видатною точністю. При тому гравець з м'ячем весь час мав кілька варіантів для передачі, так що в футболістів Вест Хема весь час крутилися в'язи: куди бігти, кого крити? Ну так, Байєр є своєрідною реінкарнацією Іспанії золотої пори. Її продовженням - так точно.

Десь на 75-ту хвилину Вест Хем був вимотаний і висушений, виснажений фізично і емоційно. А далі розіграш двох кутових - і двічі виймайте.

Ньюкасл - Тотнем 4:0

Абсолютна несподіванка для мене.

Ньюкасл вирішив "зіграти в італійців")? Троє центрдефів, латералі, пресинг - подекуди персональний, - контратаки. Хау впєчатлілся Аталантою проти Ліверпуля)? Так мінус чотири Тотнему за щастя було, там легко могло статися мінус дванадцять: почалося рівною грою, скінчилрся абсолютним побиттям, і понад 70% володіння не допомогло.

Крім жартів, що це було? Ньюкасл, зіткнувшися з глибокою ігровою кризою і страшними кадровими проблемами, шукає нових методів? Кажуть, це не перша гра на контрах. Чи просто підлаштунок під конкретного суперника?

Кажуть про глибоку чистку складу в Ньюкаслі найближчим міжсезонням. Цікаво-цікаво ...

Байєр - Вердер 5:0

Байєр випустив полуторний склад і почав ніби спроквола, впівноги. Віддавши м'яча, територію і особліво не лізучи в пресинг і єдиноборства. Але з часом став поступово нарощувати оберти, чого наслідком став пеналь. Після дальнього удару Джаки і другого голу Вердер остаточно перейшов у стан "то виринав, то потопав", а з іншого боку почалося святкування: карнавал і фейєрверки на полі і на трибунах. Усе, справу зроблено, Байєр - вперше чемпіон Німеччини.

Фінальний свисток мало хто почув, арбітр його дав під час святкування п'ятого голу Байєра він же третій гол Віртца, за масової присутності вболівальників на полі.

Боруссія (Дортмунд) - Атлетико 4:2

В першому таймі Дортмунд знищив Атлетико доволі простим способом: кілька поперечних передач в розіграші і довгий пас в надії перекинути всю лінію захисту, або дуже швидкс проникна атака. Стосовно концентрації атакувальних гравців на лівому фланзі - це може бути реакцією на очевидну слабкість відповідної зони Атлетико. Тобто спроба бити по слабкому. Звідти і було забито два однотипні голи ударами з гострого кута. Облак зазвичай грає або геніально або провально. Нічого геніального в той час в його гріне віднайшлося.

В перерві Симеоне радикально перелаштував команду, і це швидко дало результат: на сімдесяту хвилину рівно і плюс один по сумі. А далі стався гол плюс пас у Забітцера. Хронологічно - пас плюс гол. В сумі один плюс два. Що в цьому гравці не влаштовувалт Тен Хага?

Мої особисті симпатії по гравцю матчу десь між Забітцером і Шлоттербеком.

Вест Хем - Байєр 1:1

Перше, що я хочу відзначити, - ганебне суддівство. Арбітр пропускав явні фоли і свистів там, де порушень і близько не було. Футболісти в ступорі: що дозволяється, що - ні. Повністю втратив контроль над грою. В сумі тринадцять карток з тими, які данітренерам, більшість - дисциплінарні, і це вирок.

Далі хрестоматійне: два різні тайти. В першому шалений тиск від Вест Хема. Гравці Байєра мов потєряшки, пасуються стоячи, трьох-чотирьох передач зв'язати не можуть. В середині тайму довелося міняти центрдефа з ігрових причин. Тапсоба, який вийшов з лавки, виявився чи не кращим гравцем у Байєра.

Але сили людські не безмежні, і в другому таймі Байєр почав оживати. Чим далі - тим більше. Навіть періодами намагалися домінувати. І знайшли свій момент. Фрімпонг забив з другої спроби, за кілька хвилин до того змарнуаавши більш очевидний момент.

Віртц ні про що. Велика кількість невимушених помилок в Байєра.

Треба вже випробування серйозними суперниками.

Жирона - Кадіс 4:1

Після замін, з початку другого тайму і майже до голу Довбика, Кадіс цілком пристойно: створювали моменти, вигравали підбирання, пресингували. Часом просто замикали Жирону на її половині. Після першого тайму таке передбачити було важко. А потім почався хаос, відкритий перестрілкою: гравець який забив за Кадіс, за пару хвилин привіз і собі. Сам створив - сам зламав).

В першому таймі величезна перевага Жирони.

Довбик, крім свого голу, взяв велику пасивну участь в першому: сконцентрував увагу захисників Кадіса на собі.

Ян Коуту, що замість Циганкова, зіграв слабко. Такий нюанс: імовірно, що під кожного з них різні схеми. В цьому матчі троє центральних і вінгбеки.

Реал - Барселона 3:2

Один з найбезглуздіших матчів, які я колись бачив. Команди змагалися, як би виграти в футбол, не граючи в футбол. Зачепи, поштовхи, - всяких видів і способів навмисні дрібні фоли, симуляції, провокації. Змагання, хто тупіше намалює пеналь. І якщо на спробу Реала арбітр повівся, то на дві спроби Барси - ні. І Хаві на бровці, який емоціонує у Всесвіт з приводу і без.

Власне футбола в Барси було більше. Але вони грали, як та хазяйка з анекдота "варила суп з останніх сил". Реал мав запас. Це і виявилось наприеінці, коли Реал вирішив трохи зайнятись футболом. Одна з типових атак закінчилася голом Беллінгема.

Якби не Лунін, я б то не дивився. Лунін середньо зіграв: вміє краще, бувало гірше. Другий гол я б на нього не вішав. Там захисники Реала дивились футбол, коли двоє барсюков безпосередньо біля Луніна перекривали два напрямки доя відбиття м'яча.

І ще: жахлива гра Реала в обороні на кутових: залетів один, а могло три.

Рома - Болонья 1:3

Як у минулому році Лаціо був міні Наполі, так по ходу цього Болонья стала ніби міні Інтером.

Багато було боротьби, футболістів один з одним. Багато виховних розмов артбітрів з футболістами з застосуванням фізичних дії. Ні, без мордобою, але розтягували за руки і штовхали цілком конкретно. Прицмалися і сумнівні суддівські рішення, які розбурхували пристрасті на полі. Попри те команди одна одну прагнули обіграти саме у футбол, і це головне.

Я би не сказав, що Болонья мала якусь відчутну перевагу. Візуально ініціатива кілька разів переходила від одної команди до іншої. Просто Болонья була більш цілеспрямованою. Вона свої моменти реалізовувала, Рома - ні. От в чому і полягала принципова різниця. Велику роль в не-реалізації Ромою моментів відіграв кіпкр Болоньї Скорупський. Та і єдиний гол від Азмуна пропустив аж із третьої спроби. Болонья є одною з найекономніших і найпрагматичніших - якщо не самою - команд цього розіграшу в Серії А.

В розвиток визначної для нинішнього футболу теми гібридних схем і гібридних позицій. В Болоньї номінальні лівий фланговий і центральний захисники мінялись позиціями залежно від того, яка команда володіла м'ячем. Це щось нове, принаймні, такого різновиду гібридності я не пам'ятаю.