ну кое-что можно и б/у приобрести.Только не коньки.Коньки должны быть новыми,под ногу ребенка.От этого зависит все.

А как там ботинок устроен? В роликах для детей (не для взрослых), допустим, часто бывает, что ботинок раздвижной. База с колесами, ессно, съемная. Чтобы раздвинуть и поставить обратно. С хоккейными лезвиями так нельзя?

Не, новый ботинок подгоняется под ногу,формируется.Его нагревают,потом надевают и он точно облегает ногу.Что касаемо лезвий,то теоретически их менять можно.Но беда в основном происходит с язычком и задниками,они просто ломаются.Ну и плюс коньками соперников убивается носовая часть ботинка.Перед прошлым сезоном купили новые ,а на них уже смотреть страшно.

Ясно. Ну да, неудивительно. Контактный спорт.

На все!))

ЗНО математику сдавала, расстроилась... аукнулись немножко майские сборы и два турнира

И на все времени хватает, и на учебу и на спорт. Но хоть разорвись ....

Напарница в ИНФИЗ собирается, а она - в математику))

Случайно нашел ветку.Время летит.Когда писал,малому было 8 лет.Сейчас уже пятнадцать.Чемпионат наш почти мертвый,потому что много команд выбыло из-за войны.Но надо отдать должное ФХУ они пытаются держать хоть что то на плаву.Играем в молодежном составе одного клуба.Еще год-два и возможно перспектива сборной U-18.

Тоді, повертаючись до розмов семирічної давнини, можна констатувати, що певні перспективи все ж є. Це тішить.

А що старший? Вже не плаває?

Закончил плавать где то в 18.До КМС не дотянул,разряд есть.Профессионально перестал в 16,еще пару лет просто ходил плавать,иногда привлекали судьей.Потом началась учеба и взрослая жизнь.Сейчас учится и работает.

Зрозуміло, природний стан речей. За спостереженями, десь в районі 14-15 років існує "водорозділ" - треба обирати шлях. Або спорт, збори, виїзди й змагання, або навчання та неспортивна кар'єра. Не тільки в Україні, по інших країнах по віковому зрізу приблизно те ж саме. Зараз онлайн-навчання може дозволити трошки відсунути цей вік далі, але врешті все одно буде вибір.

Може якось у дитячих тренерів запитаєте та в'юху на сайті надрукуєте

https://olimpic.college/sportyvnyj-viddil/viddilen...

Сподіваюсь, дійдуть руки.

У младшего в команде есть ребята постарше и уже поступили.Но пытаются совместить.Есть один,который учится на стоматолога.Хороший защитник,но иногда пропускает важные игры из-за учебы.Как в прошедшие выходные.Мы проиграли важную игру на подходе к плей офф.Не поехало шесть человек,из них пятеро защитников.У одного учеба,двое на тренировке получили травмы,а остальных на выезд не пустили перепуганные мамаши,в связи с датой.А мой вообще с корабля на бал.Был с другой командой на турнире в Словакии.Четыре игры в четырех городах.В пятницу утром приехали в Киев,вечером тренировка,хотя тренер ему разрешил с дороги не приходить.Но он пошел.А утром в субботу снова выезд со своей командой.Там играли практически двумя пятерками.Это очень сложно и выматывает.После игр он мне признался,что под конец второй игры ноги уже были ватные.Но ребята бились до последнего.

Старшему поступило предложение стать детским тренером в одном из частных бассейнов.И в нынешней работе есть перспектива и там ему интересно.Вот думает.Я ему посоветовал все взвесить ,особенно финансовую часть.

В Словакии третья игра,забыл название городка.По словам малого довольно приличная арена и добротная команда.Что его поразило,так это тысячи две зрителей.С барабанами и дудками и это на юниорах.Но впечатлило его другое.Десятка два украинских болельщиков с нашими флагами,которые горячо болели всю игру.Он мне сказал,что это было очень приятно и круто.И они наших болел не подвели,вынесли вперед ногами соперников)

Чудово, що хлопцям ще вдається суміщати, вони дійсно молодці. Але, як бачимо, вже подекуди доводиться робити вибір та пропускати матчі чи виїзди. не кажучи вже про тренування. А "спорт великих досягнень", на жаль, потребує 100-відсоткового занурення та часу.

А от це якраз (тысячи две зрителей.С барабанами и дудками и это на юниорах) - нормальний розвиток суспільства та дозвілля в країнах, де люди мають це дозвілля та у піраміді Маслоу просунулись далі перших двох рівнів.

Плюс, на жаль, в нас в багатьох видах спорту себе дивним чином поводять тренери. Умовно, вони повинні бути зацікавлені всіляко залучати фан-базу (батьки спортсмена, родичі та друзі батьків), але натомість вони виганяють батьків з тренувань (нема вам чого тут робити, це справа тренера та спортсмена), не пояснюють тим батькам, що не так у дитини, чого не вистачає. Немає контакту. В результаті, батьки дитину відправили на якесь там тренування, щоб "займалась спортом", але у самому спорті батьки не петрають ні бельмеса. Ну, за виключенням чогось популярного, на кшталт футболу, в який самі грали. В результаті, батькам нецікаві ті змагання, бо нічого не розуміють у тактиці чи техніці. Нецікаво батькам - не притягнуть з собою на змагання ані родичів, ані друзів. І ніяких 2 тисяч на трибунах по юніорах не буде.

Тут є певні думки. Якщо розмірковувати, куди рухається суспільство з розвитком штучного інтелекту, я б вже починав прикидати, які професії будуть актуальні після масового запровадження ШІ в різних галузях. Сьогодні статтю бачив - голова компанії NVIDІA висловив думку, що вже дуже скоро не треба буде вчити мови програмування, бо мови буде знати ШІ. І лишиться лише ставити правильні задачі звичайною мовою. Тобто, звичайний оператор, як на програмованому станку. І так дуже у багатьох галузях. І це вже не за горами, м'яко кажучи. Якщо не завтра, то вже післязавтра.

Але.

Доки з людей ще не зробили біороботів з купою штучних органів та покращень, люди будуть зацікавлені у спорті для своїх дітей. Чи скоро зроблять робота-тренера? Не знаю, але припускаю, що пізніше, ніж активно залучать ШІ в галузях, де не потрібен живий контакт, живе навчання, спілкування, психологія, наочна демонстрація на власному прикладі, й т.д.

Тому тут бозна, які саме професії будуть більш актуальні вже років за 5-10. Нам, стариганям, це вже менш актуально (хоча й нам треба думати, на наш вік старих навичок теж може не вистачити), а от сучасним дітям та юнакам...

Загалом, якщо обрати тренерство - найкращий шлях - це отримати досвід тут, набити шишки, вивчити мову та поїхати тренувати у Європу чи Штати. Є багато історій, коли наші дитячі тренери там користуються попитом. Звісно, якщо не совок штибу "бій-біжи", "давай-давай", "камонплей" чи "що ти, сраний довбень, робиш".

Он учится на специалиста в совсем другой сфере.Сейчас задумался о том,чтобы поступить параллельно еще и на тренера.

Позавчера в Палаце проходил матч Сокол-Киев Кэпиталс.Порадовало,что даже были зрители и для этого времени не мало.

Что касаемо тренировок,то в хоккее подавляющее большинство тренеров не приветствуют присутствие родителей при тренировочном процессе.Тренер может крепким словцом приделать ,а некоторые мамаши от этого в обморок падают.Я это понимаю,сам когда то спортом занимался.

В Краматорске на домашние матчи приходили почти все наши родители.Иногда клуб пригонял фаноту школяров)

З досвіду наочно знаю, що це не обов'язково, можна й інакше дітям пояснити всі нюанси. Цього варто з часом позбуватись тренерам.

Але, загалом, так, мене заносило колись на пару тренувань хокеїстів у Льодову арену на Шалетт, чув. )

Втім, я трохи не про це. Коли батьки присутні на тренуваннях, вони бачать, що відпрацювується, задають питання, тренери пояснюють, батьки починають розбиратись, втягуються, втягують рідних, друзів. Так це працює. Інакше фан-база не формується. Для будь-якого виду спорту, крім футболу, охоплення потрібно. І тільки якщо вболівальник розуміє вид спорту - він стає фан-базою.

Ну ось і варто зважити перспективи у тій галузі за 5-10-15 років.

Если тренер будет во время тренировки еще и родителям что то обьяснять,то никакого времени не хватит)

Лед, довольно дорогая штука.И время на льду расписано ,даже у взрослых команд.Недавно на домашней встрече была тревога.Всех соответственно выводят в ближайшее укрытие,коим служит метро.Тревога закончилась тогда,когда матч уже должен был проходить уже семь минут.Пожертвовали вторым перерывом и играли "грязное" время.Потому как за нами лед расписан до вечера.

Звісно, не під час самого тренування. ) До чи після. Я знаю, про що кажу, й неодноразово бачив, як це працює, коли тренер спілкується. І це дає плоди.

Про льод знаю, все розписано з шостої ранку до ночі (десь в мене навіть фотка розкладу була на телефоні) - хокей, фігурне катання, шорт-трек, всі три види спорту чубляться за кожну хвилину. Тому, звісно, не під час тренування.

Я когда то не мог понять,что такое "зона",оффсайд по футбольному.И почему в одном случае судья свистит "проброс",а в другом нет.А моя жена начала раньше меня разбираться в правилах хоккея.Это все дело каждого,кто хочет,тот сам вникнет.Что касаемо тренеров,то зачастую они не любят при родителях хвалить или ругать ребенка.Да я обычно и не лез к тренеру с расспросами.Уже когда приехали в Киев,я после недели тренировок с новой командой у тренера спросил как у нас дела.Он сказал,что все нормально и он понимает для чего он ходит на тренировки.На выездах можем потриндеть с тренером о разном,шутки прибаутки.Ну и немного о игре.

В первый день,когда их собрали в Киеве на тренировку,там было много приезжих из разных городов.Такие как мы,ну и остатки киевлян.Так тренер его узнал и сразу после тренировки встретился с нами.Хотя с момента последнего матча с ними лет пять прошло.Мы с ними иргали всего раза два или три.Были в разных группах.

Колись зі знайомим спілкувався, в якого дитина на шорт-треку займається. Каже, на змагання, навіть на чемпіонат України по різних вікових категорях, дай боже, щоб 3-4 батьки прийшло. Людям нецікаво. Знайшли дитині щось біля дому недалеко, ходить, займається чимось, і слава богу. Бо нічого в тому виді спорту не розуміють, й не цікаво.

Чи колись сидів, почув поруч спілкування знайомого тренера з карате з дівчиною-юніоркою. Жалілась, що мати переконує кидати той спорт. Бо дитина, на думку мами, занадто переживає, коли змагання. Каже - в тебе стреси, нафіг потрібно, кидай, сиди вдома та (грубо кажучи) вчись борщ варити. Якби мати була на тренуваннях, спостерігала, бачила прогрес, якби була зацікавленість, тренер би колись щось пояснив, звернув увагу на нюанси, "втягнув у процес" - так воно сталося б? Ні, звісно. Тоді б мати цим також горіла, переживала, підтримувала, порадилась би з тренером, може, психолога б якогось знайшли, якщо вже дійсно стреси. Але ні - просто кидай нафіг.

І третій приклад - в знайомого дитина велоспортом займається. Молодий тренер, все заміряє, контролює, порадив купити garmin з датчиком, показав татові, як у програмі в телефоні відслідковувати показники життєдіяльності організму, тому цікаво, ходить, слідкує. Спілкуються, як краще готуватись до спринтових турнірів, як до довгих дистанцій, тренер розповідає про різні типи дистанцій, про різні стратегії, горбилі травить про різні випадки на турнірах... Батько загорівся, навіть купив додому велостанок з набором дистанцій, щоб дитина й вдома крутила. Чи гонку якусь увімкне, разом подивляться, додатковий досвід.

Різні підходи.

Більш того, тренер потенційно отримує від батьків додаткову підтримку-допомогу. Бо у якомусь підлітковому віці, коли, буває, в дітей вітер в голові, й дитина на розпутті - чи кидати та з друзями районом шаритись, чи продовжувати займатись - незацікавлені батькі скажуть: набридло? Ну то й кидай. Побавились, й годі. А зацікавлені - підтримають тренера та допоможуть переконати продовжувати займатись.

І підтримка, й допомога, й фан-база.

Я про це.

P.S. Звісно, не лізти тренеру під руку зі своїєю цінною думкою, як інколи буває в батьків. )

Заняли второе место в Молодежной Лиге.Обидно,могли бы и первое.Сейчас участвуют пять команд молодняка,мало,но хоть что то.Все команды хорошие.

А десь існує актуальне висвітлення? Знайшов лише це: https://umhl.fhu.com.ua/

Але, таке враження, що дані трошки не актуальні.

Это уже давно не актуально