Вступне слово;
Пролог;
Розділ 1. Безодня. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 2. Фуентеальбілья. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 3. Брунете. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 4. "Ла Масія". Частина I; Частина II
Розділ 5. Тато. Частина I; Частина II
Розділ 6. Мудрець. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 7. Перша команда. Частина I; Частина II

Розділ 8. Франк (частина I)

Франку, тобі слід поговорити з Андресом...

Чікі Бегірістайн, Париж, травень 2006 року

Дим повільно піднімався від сигари Франка, розчиняючись у повітрі. Якщо рай справді існує, то він вже був там або, принаймні, наблизився до нього впритул. Франк, можливо, і приховував свою звичку, вважаючи за краще ховатися по кутах, щоб посмалити сигаретку, але мало хто вмів так смакувати куріння сигари, як він. Тієї ночі, задоволений більше, ніж будь-коли раніше, він тихо відійшов до свого спокійного задоволеного світу.

На "Камп Ноу" він потрапив майже випадково, в результаті імпровізації: клуб шукав рішення після тривалого періоду саморуйнування. Але Франк Райкард володів тактом, спокоєм і міцним характером, необхідним для того, щоб вижити в клубі, який на всіх парах мчав до смерті. І зумів зупинити його, а потім ще й підняти до слави. З ним "Барселона" здійнялася, злетіла, немов осідлавши чарівну посмішку Роналдіньо. Подорож з "Барсою" привела його сюди, до власного райського куточка: у момент загальних святкувань він усамітнився, щоб запалити відмінну кубинську сигару. Кришталеве задоволення.

Розслабившись, він відкинувся на спинку крісла і насолоджувався найбільшим моментом своєї тренерської кар'єри: пройшло лише дві години з тих пір, як його "Барселона" виграла Кубок чемпіонів, всього лише другий в історії клубу. Дим клубочився, а він згадував кожен епізод цієї довгої подорожі, не забуваючи ані на мить, звідки прийшов. Як і сама "Барселона", він перетнув справжню пустелю. Саме спортивний директор клубу Чікі Бегірістайн за порадою Йохана Кройфа першим висунув кандидатуру Райкарда на пост майбутнього тренера команди, незважаючи на той факт, що на попередній своїй роботі, у роттердамської "Спарті", Франк допрацювався до вильоту у нижчий дивізіон. І ось тепер він чемпіон Європи.

На паризькій дискотеці у Булонскому лісі зібрався величезний натовп. Майже тисяча осіб слухала пісню Луїса Льяка "L'Estaca". Потім присутні слухали, як Жоан Лапорта, президент, який очолив "Барселону" в переломний момент історії і повів її до відродження, співав пісні групи Sopa de Cabra, і дивилися за його божевіллям на танцполі, де він відчував себе справжнім королем світу. У Париж-2006 приїхали і легенди "Уемблі"-1992, піонери, гравці "Дрім Тім", які виграли для клубу перший в його історії Кубок європейських чемпіонів. Вони приєдналися до тих, кому судилося буде писати історію клубу у найбільше десятиліття його існування. Багато людей святкувало повторне завоювання кубка, який колись здавався для "Барселони" проклятим. Але Франк був самотнім, немов він був не в паризькому нічному клубі, а на задньому сидінні Rolls-Royce, і шум з боку до нього не долітав. Тільки він і сигара. Це тривало до того моменту, допоки до нього не підійшов Чікі.

Під час загальних святкувань Чікі помітив щось важливе. Не для тієї ночі в клубі, а для майбутнього "Барселони". Він думав про це з тих самих пір, як побачив стартовий склад "Барселони" на фінальний матч. Чікі підсів до Франка.

"Франку, тобі слід поговорити з Андресом".

***

Все почалося декількома годинами раніше. Чікі декілька разів обвів поглядом склад команди, немов намагаючись усвідомити, що відбувається. Іньєста залишався в запасі. Він не міг зрозуміти цього рішення тренера, як і тисячі уболівальників "Барселони". Він і досі не може зрозуміти, відверто кажучи. Він знову перевірив список гравців. Іньєсти у ньому не було. Ключового гравця чвертьфіналу з "Бенфікою", який він відіграв центральним півзахисником, і одного з головних дійових осіб півфіналу з "Міланом", де він грав зліва та під нападниками, залишили на лаві запасних на фінальну гру.

Райкард, який у той момент поводив себе більше як італієць, ніж голландець, виставив на фінал півзахисну трійку з Едмілсона, Деку і ван Боммела. Хаві не грав: він був травмований. Іньєста теж: він сидів на лавці. Чи це у стилі "Барселони"? Зась! Де квінтесенція "Барселони"? Її не було видно. У стартовому складі на гру з "Арсеналом" вийшло лише троє випускників "Ла Масії", і всі троє грали у захисті: Вальдес, голкіпер, Пуйоль, капітан, і Олегер у ролі правого захисника.

Якщо Чікі дивився на цю ситуацію спокійно, то інші ні. Батько Іньєсти Хосе Антоніо, який їхав на матч у автобусі, потрапив у затор десь на паризьких дорогах, коли побачив стартовий склад на матч і не міг повірити власним очам. Він оскаженів. "Чому chiquillo [хлопчик] не грає ?! - волав він. - Чому ні? Чому?" - він шукав поглядом очі інших членів сім'ї та членів фан-клубу з Фуентеальбільї, які до того моменту радісно їхали на головну гру свого життя. На головну гру Андреса. Але тепер радості на їх обличчях вже не було. Коли вони приїхали на стадіон і поглянули на поле, Андреса вони не побачили.

Маріо їхав у автобусі разом з ними, хлопець, якого Іньєста вибирав для спільних тренувань на ґрунтовому полі колись в дитинстві. Він чекав фіналу з тих самих пір, як отримав від Андреса текстове повідомлення, задовго до вирішального матчу. "Гей, друже, зможеш приїхати на фінал Ліги чемпіонів?" Чи зможу?! Він знову перечитав повідомлення. Так, воно було від Андреса. "Хочу, щоб на фіналі були всі мої давні друзі", - говорилося у SMS. Він, зрозуміло, не знав, що не вийде в основі.

"Я просто з'їхав з глузду, - розповідає Маріо. - Це було неймовірно. Звичайно ж, Андрес мій друг. Але я зовсім не очікував, що він буде думати про мене напередодні найважливішого матчу свого життя.

Що я зробив? Почнемо з того, що мені знадобилося три дні, щоб відповісти. Три дні! Я був у стані шоку". З усіх друзів Андреса з Альбасете тільки Маріо зміг вирватися в Париж на декілька днів. І він був разом з усією "групою підтримки", коли прийшло повідомлення про склад. Було важко бачити Хосе Антоніо, він був дуже засмучений і злий. Андрес, його рідний син, не грав у матчі.

До стартового свистка залишалося дві з чвертю години, коли журналіст Хемме Ніерга, який відправився у Сен-Дені, почав інтерв'ювати членів сімей гравців для програми La Ventana, що виходила в ефір на радіостанції Cadena SER. З Ніергою спілкувався брат Мессі: "Я сподіваюся, що він [мій брат] зіграє кілька хвилин". Мессі, який повертався до складу після травми і досі не відновився до кінця, в результаті не зіграв ані секунди. Потім настала черга дідуся Андреса: "Я ніколи не уявляв собі, що мій онук гратиме у фіналі європейського Кубка". Він зіграв, але щоб побачити його, друзям і родичам довелося прочекати 45 хвилин матчу. Дідусь Іньєсти, втім, не очікував і того, що Андрес розпочне гру на лавці.

Дивним чином вийшло так, що новини про Іньєсту озвучив брат Хаві, Оскар. Спочатку він говорив про свого брата, який тільки-но повернувся з лазарету після важкої травми. "Хаві розмовляв з тренером, і той сказав йому, що він не вийде у стартовому складі; замість цього в основі вийдуть ті, хто грав регулярно останнім часом". Хаві не зіграв ані хвилини. А хто грав регулярно? Хемме Ніерга вирішив, що мова йде про Деку, Ван Боммела та Іньєсту. Але у Оскара була інша інформація. Франк і його асистент Хенк Тен Кате вирішили вчинити інакше. "Ні, - сказав Оскар. - Іньєста теж не грає. Вийдуть Деку, Едмілсон і ван Боммел".

Отже, тепер про це знали всі. Чого Райкард собі не міг уявити, так це того, що у першому таймі його команда зіткнеться з великими проблемами, а гол Сола Кемпбела головою дощенту зруйнує весь його план на гру. Він бачив, що "Барселона" не в змозі домінувати у грі, навіть не дивлячись на те, що з 18-ї хвилини матчу "Арсенал" залишився у меншості після видалення воротаря Йенса Лемана. Каталонці не контролювали гру, не володіли м'ячем. Тільки Вальдес, спритний і міцний, не давав їм програти матч остаточно.

Під час гри вартові "Барселони", які сиділи на лавці біля бровки, почали втрачати терпіння і впадати у відчай. Навіть чисельну перевага в одного гравця не допомагала їх команді: "Арсенал" вів у рахунку, а "Барселона" грала так собі, і рахунок 0:1 до перерви ще був непоганим результатом. Навіть партнери Іньєсти були здивовані. Нападник Самуель Ето'о згадує: "Пам'ятаю, що, коли ми "горіли" у Парижі, я підійшов до лавки і запитав у Тен Кате: "Чи може Андрес вийти на поле?" Він відповів мені: "Ми думаємо про це". Ви знаєте, що далі сталося, коли він все-таки вийшов".

Згодом Іньєста вийшов на поле на початку другого тайму і став для "Барси" променем світла у темному царстві. Хаві, який сидів на лавці і спостерігав за грою, сумував, що не може насолодитися футболом разом зі своїм другом. Але хоча б він втішався тим, що Андрес був на полі, він знав, що з ним у складі гра піде по-іншому. "Андрес грав дуже добре; ця кампанія у Лізі чемпіонів і його виклик до збірної на чемпіонат світу лише підтверджують це. Він заслуговує на це; він чудовий хлопець", - говорив Хаві того вечора.

"Біль і розчарування від непотрапляння в стартовий склад на той фінал давно пройшли, - говорить Іньєста. - Я вже навіть перестав думати про це як про щось неприємне, про щось, що треба долати. Адже це моя команда, мій клуб, я був у захваті, вигравши Кубок чемпіонів. Але на особистому рівні - так, це був один з найважчих моментів у кар'єрі".

Далі буде...