Екс-форвард ФК Минай Данило Колесник в інтерв'ю "УФ" розповів, чому розійшовся з аутсайдером УПЛ, маючи контракт до кінця сезону.

"В Минаї погіршилася фінансова ситуація"

– Цього сезону у вас було обмаль ігрового часу. Саме це підштовхнуло вас покинути Минай?

– Не встиг відновитися після травми передньої зв'язки, вийшов на 8 хвилин з Металістом 1925, а потім надірвав задню поверхню стегна. До мене були претензії стосовно неналежної форми, щоб грати в основі або виходити з лави запасних.

– Чиє було рішення?

– У вівторок сіли і поговорили зі спортивним директором Сергієм Біланом. Я підійшов і сказав: "Якщо на мене не розраховують, давайте розірву контракт і шукатиму собі клуб".

Анатолійович переговорив з Шараном. В особистій розмові Богданович сказав, що для мене буде краще розірвати контракт і знайти собі клуб, де отримуватиму більше часу.

Травма за травмою, і вийшло так, що взяв участь лише в одному матчі. Рішення залишити Минай назріло не лише через відсутність ігрової практики. 

– Які ще фактори підштовхнули вас залишити Минай?

– В команді є затримки по зарплаті. Нам тільки-но закрили за вересень. При тому всьому, що у Минаю одні з найнижчих зарплат в УПЛ. Хлопці, які мешкають на базі, кажуть про відсутність харчування. Нам сказали: робіть, що хочете, фінансів нема.

– Це вперше в кар'єрі, коли в розпал сезону опинилися без клубу?

– Такого не було.

"Їжу футболісти брали з собою з дому, комусь родичі переказували кошти, хтось в борги заліз"

– А як із харчуванням вирішували питання?

– Брали з собою з дому, комусь родичі переказували кошти, хтось в борги заліз. Це не рівень Прем'єр-ліги.  Такий стан справ мене не влаштовував, на що Білан мені відповів: "Можеш збирати речі і їхати". Після цього в команді була напружена ситуація. Нема результатів, фінансове становище погіршилося, а в особистому плані дзвіночок, що час іти.

– Інвестори клубу втрачають інтерес до проекту?

– Коли в нас була гра з Оболонню, президент забрав дітей зі стадіону. Коли ми запитували про зарплату, нам казали: "У президента немає ніяких емоцій, він не бачить сенсу. Зарплат не буде. Поки так".

Хіба так може бути в команді рівня УПЛ? У всіх є сім'ї, хлопці на щось розраховують. Спортивний директор казав: "Офіційна зарплата вам прийшла. Все інше вже особисто".

– Ви залишили клуб без спалювання мостів?

– Потисли руки зі спортивним директором та головним тренером. Ніяких образ. Просто на сьогоднішній день для мене буде краще залишити розташування Миная. 

Я дуже вдячний Богдановичу [Володимиру Шарану], що він дав мені можливість дебютувати в УПЛ. Кожен молодий гравець мріє попрацювати під керівництвом такого досвідченого тренера.

Там підібрався дуже класний колектив, на якому все тримається. Хлопці намагаються виправити становище, в якому опинилася команда.

"Була хороша пропозиція зі Словаччини. Їхати з України не збираюсь"

– Що буде з вами?

– Поки не закінчиться перше коло, я нікуди не зможу перейти. Буду думати, підтримувати форму до зими в командах.

– Пропозиції надходили вам?

– Був варіант з хорошою командою у Словаччині, але я сказав, що в такий складний час для країни буде не по собі, якщо я зараз поїду з України. Особливо після всім відомої історії. Мене просто не зрозуміють.

– Як ви бачите подальший розвиток кар'єри?

– Я б хотів залишитися в УПЛ. Якщо не вийде, руки не опускатиму. Краще зробити крок назад, щоб потім два вперед.

– Чому в Минаю стався такий провал?

– Ви самі бачите ставлення арбітражу, який відіграє велику роль в футболі. Там не поставили пенальті. Там десь упереджено поставилися. По грі не можна сказати, що Минай став слабшим. По грі ми лише програли ЛНЗ (0:3) та Шахтарю (1:4).

– Конкуренти стали сильнішими?

– Всі команди підсилились. Минай у тому числі. Якщо не брати топ-6, я не скажу, що хтось став індивідуально сильнішим.

– Якщо Минай розпрощається з Володимиром Шараном, все остаточно посиплеться?

– Зараз він у команді. Не знаю, чи планує він продовжувати співпрацю, але я думаю, що йому під силу вийти з цієї ситуації достойно. Багато в чому буде вирішальною гра з Вересом.

– Ви пробули в ФК Минай трохи більше року. З якими спогадами залишаєте Закарпаття?

– Тут дуже привітливі та теплі люди. Вони, може, не відвідували кожну гру, але в місті завжди підходили, бажали удачі, говорили слова підтримки. До нас навіть суперники побоювалися їхати, бо знали, що буде бій. Я можу запевнити, що в найближчих матчах команда викладеться на повну, але вже без мене.